НАУКОВІ ЗАПИСКИ

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ

2026-04-07T13:13:04+03:00

У статті здійснено теоретичне обґрунтування процесу формування ключових компетентностей учнів у ході інтегрованого навчання інформатики в закладах загальної середньої освіти. В дослідженні розкрито поняття міжпредметної інтеграції як дидактичного принципу, спрямованого на подолання фрагментарності знань, формування цілісної картини світу та підвищення навчальної мотивації учнів. Проаналізовано наукові підходи українських дослідників до проблем інтеграції змісту освіти, інформатизації навчального процесу та формування ключових і цифрових компетентностей. У статті визначено основні рівні інтеграції навчального змісту в інформатиці з акцентом на проєктну діяльність як ефективний інструмент реалізації компетентнісного підходу.

Запропоновано модель формування ключових компетентностей учнів у процесі інтегрованого навчання інформатики. Відповідно до цієї моделі успішне формування компетентностей учнів можливе за умови методично обґрунтованого та педагогічно виваженого навчання інформатики в інтеграції з іншими шкільними предметами та використанням при цьому проєктних методів навчання. Запропоновано шляхи формування ключових компетентностей через різні види діяльності в змісті предмету «Інформатика». Розглядаючи STEM як спосіб інтегрованого навчання, автори наводять роль інформатики та приклади навчальної діяльності для забезпечення окремих компонентів STEM освіти. Розглянуто можливості використання сучасних цифрових інструментів, хмарних сервісів і STEM-підходу для забезпечення прикладної спрямованості навчання інформатики.

Зроблено висновки про те, що інтегроване навчання інформатики є ефективним засобом формування ключових компетентностей учнів, сприяє формуванню у них цілісного світогляду, підвищує практичну спрямованість навчання та забезпечує зв’язок теорії з життям.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

2026-04-07T13:34:58+03:00

У статті обґрунтовано теоретичні та методологічні засади формування готовності майбутніх учителів технологій до дистанційного навчання в умовах цифрової трансформації освіти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підготовки педагогів, здатних ефективно організовувати освітній процес у дистанційному та змішаному форматах, використовувати цифрові інструменти та забезпечувати якісну педагогічну взаємодію в онлайн-середовищі. На основі аналізу наукових джерел, сучасних підходів і нормативних документів визначено концептуальні засади моделі, що ґрунтується на системному, компетентнісному, діяльнісному, особистісно орієнтованому та цифровому підходах.

У дослідженні розроблено оригінальну структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх учителів технологій до дистанційного навчання, яка включає п’ять взаємопов’язаних блоків: цільовий, методологічний, змістовий, організаційно-процесуальний та результативно-оцінювальний. Розкрито зміст кожного блоку, визначено його функції та роль у забезпеченні цілісності моделі. Особливу увагу приділено організаційно-процесуальному блоку, у межах якого окреслено форми, методи та цифрові інструменти, що забезпечують практичну реалізацію моделі та сприяють формуванню професійних умінь студентів у цифровому середовищі. Показано логіку функціонування моделі, яка передбачає послідовний рух від визначення мети та наукових засад – до змістового наповнення, організації навчальної діяльності та оцінювання сформованої готовності.

У статті визначено критерії, показники та рівні сформованості готовності майбутніх учителів технологій до дистанційного навчання, що забезпечують можливість комплексного оцінювання результатів підготовки. Наголошено на практичній значущості моделі, яка може бути інтегрована в освітні програми вищих навчальних закладів і сприяти підвищенню якості професійної підготовки майбутніх учителів у контексті цифровізації освіти.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з аналізом результатів педагогічного експерименту щодо ефективності запропонованої моделі, зокрема з вивченням динаміки сформованості готовності студентів за визначеними критеріями та показниками. Детальні результати експериментальної роботи планується представити в окремій публікації.

ГОТОВНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ДО ТВОРЧОЇ СМОРЕАЛІЗАЦІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

2026-03-20T16:36:16+02:00

Теоретично обґрунтовано сутнісні характеристики формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до творчої самореалізації в умовах цифровізації освітнього середовища закладу вищої освіти. Зазначено, що сучасна цифровізація виступає не просто допоміжним технічним засобом чи інструментом трансляції знань, а потужним каталізатором розширення меж професійно-творчої самореалізації та іманентною сферою розкриття креативного потенціалу педагога-музиканта. Акцентовано увагу на необхідності формування у випускників специфічного інтегративного утворення — комплексної мистецько-цифрової компетентності, яка полягає у здатності до синергійного поєднання фундаментальних основ академічного музичного мистецтва з високотехнологічним інструментарієм. Виокремлено ключові вектори такої діяльності. Доведено, що ефективне формування досліджуваної готовності вимагає цілеспрямованого створення комплексу взаємопов’язаних організаційно-педагогічних умов. Серед них провідне місце посідають модернізація змісту професійної підготовки шляхом наскрізної інтеграції музично-комп’ютерних технологій у весь цикл дисциплін, активізація проєктно-творчої діяльності здобувачів освіти завдяки розробці авторських цифрових продуктів (аудіовізуальних і виконавських проєктів, музично-просвітницьких медіапроєктів, інтерактивно-ігрових розробок, багатофункціональних цифрових портфоліо), а також створення інноваційного освітньо-мистецького середовища з багатофункціональними лабораторіями для подолання «технічного бар'єра» у студентів. Зроблено висновок, що цифровізація докорінно змінює парадигму підготовки вчителя музичного мистецтва, трансформуючи цей процес із простої репродукції академічних знань у динамічне середовище для неперервної творчої самореалізації та продукування оригінального інноваційного контенту.

ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ЯК ІНТЕГРАЛЬНО-ОСОБИСТІСНЕ УТВОРЕННЯ

2026-04-07T14:19:58+03:00

У представленій статті здійснено комплексний аналіз феномену інформаційної компетентності майбутнього вчителя інформатики, що розглядається у контексті динамічної трансформації сучасної цифрової екосистеми. Наголошено, що в умовах глобальної інформатизації соціуму професійна постать педагога набуває стратегічного значення, оскільки саме він виступає ретранслятором інноваційних цінностей та архітектором цифрового майбутнього підростаючих поколінь. Досліджувана категорія інтерпретується не просто як сукупність технічних навичок, а як цілісне інтегрально-особистісне утворення, що синтезує когнітивні, технологічні та аксіологічні аспекти життєдіяльності фахівця в умовах невизначеності.

Обґрунтовано актуальність вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів крізь призму вимог сучасного ринку праці та запитів глобалізованого соціокультурного поля. Феноменологічна природа цієї компетентності розкривається через мотиваційну готовність індивіда до безперервного саморозвитку та здатність до генерації інноваційних рішень під час роботи з великими масивами даних.

Встановлено, що ефективне формування досліджуваного утворення можливе лише за умови раціональної дидактичної структурованості освітнього процесу, де органічно поєднуються академічне навчання та потенціал неформальної освіти. Особливу увагу приділено критичному аналізу інформаційних джерел, що дозволяє майбутньому педагогу відокремлювати наукову фактологію від аматорських домислів, забезпечуючи високий рівень соціально-педагогічної комфортності.

Розкрито зміст фундаментальних передумов інформаційної грамотності (як показника адаптованості до технологічних трендів) та інформаційної культури (як проекції світогляду на професійну діяльність). Систематизовано різновиди інформаційної компетентності, що базуються на мотиваційно-когнітивному, операційному, моніторинговому та творчому началах. Для цілісного відрефлексування феномену виокремлено ключові критерії його сформованості: інформаційно-змістовий, інструментально-технологічний та оціночно-прогностичний.

Резюмовано, що інформаційна компетентність учителя інформатики є фундаментальним конструктом, який забезпечує перехід від репродуктивної до продуктивної моделі навчання. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено розробку адаптивного дидактичного інструментарію для верифікації рівнів сформованості цієї якості на різних етапах фахового становлення.

ВЕЛИКІ ГЕНЕРАТИВНІ МОДЕЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПЕРСОНАЛІЗАЦІЇ ІНТЕГРОВАНИХ ПРОЄКТІВ З МАТЕМАТИКИ І МИСТЕЦТВА

2026-04-07T15:03:10+03:00

У статті розглядаються проблеми пов’язані з процесом цифрової трансформації освітнього простору. Зокрема попри значне зростання кількості електронних освітніх ресурсів, однією з головних методологічних проблем залишається фрагментарність знань учнів, які не здатні бачити та застосовувати зв'язки між різними освітніми галузями. Для вирішення цієї проблеми пропонується використовувати потенціал великих генеративних моделей для реалізації інтегрованого підходу.

Основний фокус зроблено на складній міжпредметній інтеграції математики та мистецтва, де творча діяльність учнів слугує потужним інструментом для корекції прогалин у засвоєнні точних наук, зокрема, геометрії. У статті обґрунтовано та детально описано алгоритм взаємодії педагога та великої генеративної моделі, а також деталізовано відповідні методичні рекомендації вчителю. Унікальність запропонованого алгоритму полягає у синергії людської педагогічної експертизи та аналітичної потужності штучного інтелекту. Він проводить багатофакторний аналіз академічної успішності учнів з обох дисциплін, ідентифікуючи точні освітні потреби. На основі цього аналізу велика генеративна модель здійснює автоматизоване формування гетерогенних груп та цільову генерацію оригінальних тем проєктів. Це гарантує, що кожен згенерований проєкт є не просто інтегрованим, а коригуючим і персоналізованим для всіх учасників групи.

Результати дослідження демонструють, що розроблений алгоритм значно оптимізує витрати часу педагога на планування та створює умови для справжньої індивідуалізації навчального процесу. Це підтверджує, що велика генеративна модель виступає потужним механізмом, який не лише автоматизує процеси, але й якісно підвищує рівень персоналізації інтегрованого контенту, сприяючи формуванню у здобувачів освіти цілісного, компетентнісного світогляду, що відповідає вимогам сучасної цифрової освіти.

РОЛЬ АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У РОЗВИТКУ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНДУСТРІЇ ГОСТИННОСТІ

2026-04-07T15:24:00+03:00

У статті розглянуто роль автентичних матеріалів у формуванні іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців сфери гостинності в умовах зростання вимог до професійної іншомовної підготовки на глобалізованому ринку праці. Обґрунтовано актуальність використання автентичних ресурсів у процесі ESP-підготовки і визначено їхні ризики і переваги, а також практичні підходи до інтеграції в навчальні програми сфери гостинності. Метою дослідження є визначення впливу автентичних матеріалів на розвиток іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців сфери гостинності та сформулювати методичні рекомендації щодо їхнього педагогічно використання. У дослідженні використано: аналіз наукових джерел щодо автентичності, ESP-підготовки; метод систематизації ризиків і переваг автентичних ресурсів; метод педагогічного моделювання професійних комунікативних ситуацій сфери гостинності. Встановлено, що автентичні матеріали забезпечують доступ до живої мови, сучасної лексики, міжкультурних норм і професійних мовних формул, що мають вирішальне значення у сервісній комунікації. Доведено доцільність комбінування автентичних і адаптованих ресурсів у пропорції 25–50 % для запобігання когнітивному перевантаженню студентів. Систематизовано професійні мовні функції сфери гостинності (бронювання, прийом гостей, вирішення скарг, рекомендації меню тощо). Сформульовано методичні рекомендації щодо інтеграції автентичних матеріалів на основі task-based learning, корпусного аналізу і ситуаційного моделювання. Результати є корисними для закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку фахівців туризму і гостинності; викладачів ESP-курсів, які розробляють професійно орієнтовані програми; роботодавців індустрії гостинності (готелі, ресторани, туристичні агенції), які використовують корпоративне мовне навчання; авторів освітніх програм і методичних матеріалів, відповідальних за модернізацію мовної підготовки відповідно до вимог ринку.

ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ПЕДАГОГІЧНА КАТЕГОРІЯ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

2026-02-26T15:02:01+02:00

У статті здійснено ґрунтовне теоретичне осмислення поняття «цифрова компетентність» у контексті цифровізації освіти та трансформації сучасної освітньої парадигми. Обґрунтовано, що актуалізація проблеми цифрової компетентності зумовлена не лише стрімким розвитком цифрових технологій, а й глибинними змінами в соціокультурних умовах функціонування освіти, що вимагають переосмислення цілей, змісту та результатів освітнього процесу. Показано, що множинність наукових підходів до трактування цифрової компетентності зумовлена її міждисциплінарною природою та відображає складність і багатовимірність цього феномену, який поєднує технологічний, когнітивний, комунікативний, етичний, соціальний і світоглядний виміри.

У статті доведено, що цифрова компетентність не може розглядатися виключно як сукупність технічних умінь і навичок роботи з цифровими інструментами, а постає як інтегративна педагогічна категорія, яка фіксує новий тип освітнього результату. Цей результат орієнтований на сформованість у здобувачів освіти здатності до самостійного пізнання, критичного осмислення інформації, відповідального та етичного використання цифрових ресурсів, адаптації до швидкозмінних умов цифрового суспільства, а також готовності до безперервного навчання впродовж життя.

Обґрунтовано, що поява та активне поширення поняття «цифрова компетентність» є закономірною відповіддю педагогічної науки на кризу традиційної освітньої моделі, орієнтованої переважно на трансляцію знань, та на становлення цифрового освітнього середовища як нового типу освітнього простору, в якому змінюється характер педагогічної взаємодії, ролі викладача і здобувача освіти, логіка організації навчального процесу та способи досягнення освітніх результатів.

Особливу увагу приділено світоглядному виміру цифрової компетентності, яка відображає зміну уявлень про людину як суб’єкта освіти, її автономність, відповідальність, здатність до рефлексії та активної взаємодії з цифровим середовищем. Підкреслено, що цифрова компетентність у цьому аспекті виступає показником готовності особистості до життя й професійної діяльності в умовах цифрового суспільства, а також критерієм її соціальної зрілості та культурної інтегрованості.

Зроблено висновок, що теоретичне осмислення цифрової компетентності як педагогічної категорії є необхідною передумовою концептуального оновлення сучасних освітніх практик, розроблення ефективних моделей формування цифрової компетентності, удосконалення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців та забезпечення відповідності освіти викликам і потребам цифрової епохи.

РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

2026-02-26T14:50:42+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз ресурсного потенціалу цифрових компетентностей як фундаментального компонента професійного становлення здобувача освіти в умовах цифрової трансформації суспільства. Розкрито сутність і структурні характеристики цифрових компетентностей, що охоплюють уміння працювати з інформацією та даними, здійснювати ефективну комунікацію й співпрацю в цифровому середовищі, створювати цифровий контент, забезпечувати безпеку цифрової діяльності та вирішувати технічні проблеми. На основі узагальнення сучасних українських і зарубіжних наукових джерел висвітлено роль цифрових компетентностей у підвищенні продуктивності освітньої та професійної діяльності, формуванні готовності до інновацій, критичного мислення та здатності діяти в умовах швидких технологічних змін.

Окреслено ключові виклики у формуванні цифрових компетентностей у здобувачів освіти, серед яких нерівність доступу до цифрової інфраструктури, недостатній рівень цифрової компетентності педагогічних працівників, відсутність системності у впровадженні засобів цифрових технологій, а також ризики, пов’язані з цифровою безпекою тощо. Визначено перспективні напрями розвитку цифрових компетентностей, що передбачають дослідження пов’язані із розробленням і апробацією моделей оптимізації формування цифрової компетентності, врахуванням галузевої специфіки підготовки фахівців різних спеціальностей, а також із вивченням впливу засобів цифрових технологій на результативність освітнього процесу. Зазначено, що такий науковий пошук сприятиме поглибленню теоретичних підходів і практичному вдосконаленню професійної підготовки в умовах цифрової трансформації освітнього простору.

Доведено, що комплексний розвиток цифрових компетентностей є необхідною умовою підготовки конкурентоспроможних фахівців і потребує цілеспрямованої діяльності закладів освіти щодо модернізації цифрового освітнього середовища та професійного зростання педагогів.

ІНШОМОВНА ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ФАХІВЦІВ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

2026-03-16T18:59:37+02:00

Досліджується проблема формування іншомовної професійної компетентності майбутніх фахівців немовних спеціальностей в умовах інтенсивної глобалізації та тотальної цифровізації суспільства. Зазначається, що фундаментальної обізнаності виключно у вузькофаховій галузі сьогодні недостатньо для забезпечення конкурентоспроможності випускника закладу вищої освіти. Відповідно, здатність до ефективної міжкультурної та професійної комунікації іноземною мовою трансформується з факультативної навички на інтегральний складник загальної професійної культури спеціаліста.

Наголошується на необхідності переходу від традиційної транслятивно-репродуктивної до конструктивістської моделі навчання. Попри наявність ґрунтовної бази досліджень у сфері лінгвокомп'ютерної дидактики та використання систем управління навчанням, наразі спостерігається дефіцит праць, присвячених комплексній інтеграції новітніх інтелектуальних та імерсивних технологій у викладання іноземних мов за професійним спрямуванням..

Особлива увага приділяється алгоритмам генеративного штучного інтелекту (LLM, такі як ChatGPT, Gemini, Claude), які надають можлвості оперативно генерувати актуальні фахові матеріали (кейс-стаді, технічні специфікації) для ІТ, медицини чи інженерії, а також імітувати поведінку іноземного клієнта чи партнера для відпрацювання професійного діалогу. Водночас впровадження ШІ вимагає розвитку у здобувачів освіти навичок формулювання англомовних запитів, критичного аналізу, фактчекінгу та постредагування машинно згенерованих текстів для запобігання «галюцинаціям» нейромереж та порушенням академічної доброчесності.

Розглядається синергетичний ефект від поєднання штучного інтелекту із механіками гейміфікації (системи прогресії, сторітелінг) та імерсивними технологіями (віртуальна і доповнена реальність), які ефективно нівелюють психологічні бар'єри та створюють ефект повного занурення у змодельоване професійне середовище.

Підкреслюється, що у високотехнологічному освітньому середовищі роль викладача трансформується у фасилітатора та цифрового навігатора.