Наукові записки

ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІКТ У ТЕОРЕТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2022-08-30T17:02:04+03:00

У статті розглядаються проблеми підготовки студентів освітньої програми міжнародна інформація засобами інформаційно-комп’ютерних технологій, що надзвичайно актуальні у складній ситуації, яка пов’язана з карантинними обмеженнями та дистанційним навчання у закладах вищої освіти. Виявлено та доведено доцільність і практичність методів використання інформаційно-комп’ютерних технологій у навчальному процесі для ефективності засвоєння знань студентів та перетворення їх у компетентності. Закладено обґрунтоване твердження безапеляційного прагнення до укорінення європейської інноваційно-технологічної освітньої моделі, що забезпечує самореалізацію особистості в процесі навчання.

Використання інформаційно-комп’ютерних технологій під час викладання теоретичних основ професійної інформації студентам педагогічного університету надає можливості поєднати в собі науково обґрунтовану систему дій, операцій та процедур, які забезпечують цілеспрямоване й поетапне впровадження різних видів педагогічних нововведень, що викликають позитивні зміни в педагогічному процесі, модернізують і трансформують його.

Інноваційні технології системи підготовки до майбутньої професійної діяльності засобами інформаційно-комп’ютерних технологій фахівців закладів вищої освіти перебувають під впливом багатьох складових, частина яких потребує структурних змін у ній, інші – змістових, технологічно-цифрових. Реалізація завдань з підготовки практичних фахівців засобами інформаційно-комп’ютерних технологій у цифрову епоху системи сучасної професійної підготовки залежить від змістового наповнення самого процесу підготовки та перспективи її розвитку, які, у свою чергу, значною мірою залежать від політики держави у цій сфері.

У багатьох країнах міжнародного простору (Великій Британії, Німеччині, Польщі та інших) державна освітня політика з підготовки фахівців нового, цифрового формату, спрямовує свій інноваційний потенціал з інформаційно-комп’ютерних технологій на розвиток професійного і загальнокультурного рівня населення у сфері економіки, поліпшення суспільного соціуму, на допомогу окремо взятому студенту.

ДЕТЕРМІНАНТИ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНІХ СИСТЕМ У ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ

2022-09-01T14:41:52+03:00

У статті зазначено, що на сьогодні доволі інтенсивно розвиваються наука, техніка, збільшується кількість отримуваної інформації, а також знань, що зумовлює необхідність оновлення системи освіти загалом.

Вказано можливі шляхи і перспективи розвитку вищої освіти, що ґрунтуються на засадах гуманізації, гуманітаризації та демократизації навчання. За таких умов викладач повинен не просто надавати студентам певний теоретичний матеріал, а ще й навчати їх працювати самостійно.

Важливу роль в освітньому процесі відіграє взаємодія педагога та здобувача освіти, під час якої кожен навчається, отримує новий досвід, знаходить способи вирішення різноманітних завдань тощо.

озглянуто принципи реформування системи вищої освіти, зокрема: неперервність, багаторівневість, фундаментальність, інтегрованість, комп’ютеризація тощо.

Доведено, що нині значна увага під час навчання в університеті має приділятися формуванню освіченої особистості, яка прагне самовдосконалюватися та здатна вчитися впродовж усього життя.

Проаналізовано взаємозв’язок між підсистемами вищого навчального закладу, який надає можливість педагогам якісно реалізувати професійну підготовку майбутніх фахівців.

Окреслено риси сучасного університету, що зорієнтовані на необхідність формування творчої особистості в умовах швидких суспільних змін.

Заклад вищої освіти є осередком не лише навчання, а ще й збереження традицій, формування світоглядних позицій, культури, тому він повинен базуватися на ключових професійних і моральних принципах, які усталені в державі, а також враховувати інтереси всіх учасників освітнього процесу.

Схарактеризовано функції університету, які відрізняються різноаспектністю, оскільки процес навчання триває значний період часу і містить велику кількість завдань, які потребують професійного вирішення.

НАВЧАЛЬНО- ТА НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА МАГІСТРАНТІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН

2022-09-01T15:18:32+03:00

Розглядаються питання, що стосуються навчально-дослідницької і науково-дослідницької роботи магістрантів під час вивчення природничих дисциплін. За час навчання в університеті магістранти повинні навчитися методам самостійного пошуку знань, умінню розширювати і їх поглиблювати, оволодіти основами методики наукових досліджень. Вирішення цих питань знаходиться в тісному зв’язку зі станом навчально-дослідницької і науково-дослідницької роботи магістрантів у процесі вивчення методики природничих дисциплін. Характер занять (лекцій, практичних занять, семінарів, лабораторних занять, педагогічної і наукової практики, виконання магістерських робіт) надає широкі можливості для організації навчальних і наукових досліджень магістрантів.

Найбільших труднощів в організації наукових досліджень майбутні магістри природничих дисциплін зазнають під час роботи над науково-методичною літературою. У цьому випадку рекомендується проводити систематичний огляд підручників, навчальних посібників, статей зі спеціальності, кваліфіковано аналізувати їх.

Зазначено, що магістерські дослідження з методик природничих дисциплін повинні починатися з перенесення відомих теоретичних положень, які містяться в лекційному матеріалі, на розв’язання конкретних методичних задач. Для цього магістрам пропонуються індивідуальні завдання, виконання яких має навчально-дослідницький характер, сприяє засвоєнню й закріпленню лекційного матеріалу.

Виконання магістерської роботи слід розглядати як серйозну самоосвітню роботу магістранта, яка забезпечує високий рівень науково-методичних знань для успішної наукової і педагогічної діяльності. Теми робіт повинні бути актуальними, пов’язаними з удосконаленням навчально-виховного процесу в будь-якому навчальному закладі, а самі роботи – представляти самостійне творче дослідження відповідної наукової і методичної проблем.

ФЕНОМЕН УПРАВЛІННЯ ЯК РЕГУЛЯТИВНИЙ ФАКТОР ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД

2022-09-01T16:23:36+03:00

Сьогодні потреба в управлінні обумовлена необхідністю та соціальною політичною нестабільністю у вищій школі: у зв’язку із загальним ускладненням соціальної системи стають актуальними завдання її підтримки й удосконалення, тобто проблеми, що стосуються влади, управління суспільством, організації та самоорганізації. Управління – всепроникаюча іманентна соціуму структура – переосмислюється як вкрай неоднозначний фактор суспільного розвитку. Комплексному осмисленню підлягає вся сукупність різноманітних явищ, процесів, що складаються на пересіченні феномену влади і феномену освіти. Взаємодія влади та освіти набуло вирішального значення для майбутнього обох цих сторін нашого буття.

У статті розглянуто феномен управління у ЗВО як регулятивний фактор освіти в певному освітньому просторі; проаналізовано стратегічне управління у ЗВО і можливі механізми врегулювання управління в освіті на якісно новому рівні, який би дозволив досягти максимальної комунікативної віддачі і достатнього з огляду на вимоги збереження національної ідентичності й самобутності ціннісного наповнення. Акцент переміщується на відношення владарювання – підпорядкування у ЗВО, в освітній практиці (хоча, звичайно, політичні та психологічні, освітні аспекти управління повністю починаються з психологічної потреби бути). Усвідомлюються особливості управління та підкорення в епоху глобалізації та інформатизації: завдання, форми, рівні та принципи навчально-виховного процесу, так звана “криза в освіті”, небезпека дегуманізації.

Напружені дискусії ведуться щодо питання про співвідношення влади і насилля. Спроби встановлення клімату толерантності драматично стикаються з підсиленням фундаменталістських тенденцій. При цьому в умовах глобалізації, у зв’язку із становленням інформаційного суспільства та вдосконалення технік маніпуляції свідомістю, засоби та вияви владарювання стають усе більш витонченими та різноманітними.

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ФІЛОЛОГА: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

2022-09-02T14:17:51+03:00

Вивчення живих природних мов, постійний обмін думками між людьми забезпечує можливість врахування різноманітних пізнавальних позицій, є передумовою ефективної соціальної поведінки. У статті розглянуто соціокультурні детермінанти формування особистості філологів у системі, а саме лінгвістичний аспект. Розглянуто становлення основних напрямків європейського соціокультурного освітнього простору та внесок європейських і української мовознавчих шкіл у становлення мовної особистості.

Зокрема, основу теорії та практики Женевської лінгвістичної школи складають співвідношення ідеального й соціального в явищах мови та мовлення; учені Празької лінгвістичної школи підкреслювали роль мови як системи, що обслуговувала спілкування, стверджуючи, що між розвитком мови і суспільства є безпосередній зв’язок. Українська мовознавча школа продовжувала лінгвосоціокультурну традицію європейських шкіл щодо становлення мовної особистості (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко).

Встановлено, що на кінець XIX століття у провідних західноєвропейських країнах виявилась невідповідність традиційної педагогіки і нових суспільно-економічних та соціокультурних умов, отже педагогічна теорія і практика у провідних країнах Заходу зазнає кардинальних змін. Усі лінгвістичні школи початку ХХ століття сформувались у критиці класичних підходів до вивчення мови та розуміння соціокультурного детермінанта формування мовної особистості. З огляду на соціокультурну освіту працювали: школа “Слова та речі” Рудольфа Мерингера і Гуго Шухардта, школа естетизму Карла Фосслера, школа неолінгвістики Джуліо Бертоні та інші.

Соціокультурний характер мови, згідно з науковими джерелами у галузі мовознавства, представлено таким чином: мова – душа нації; відображення національного характеру; засіб збереження досвіду народу; відображення світобачення народу; різні мови передають різне світобачення народів; мова впливає на націю посередництвом літератури; вона залежить від нації через індивід.

ДОСВІД ОПРАЦЮВАННЯ НАЯВНИХ ПЛАТФОРМ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ SMART-КОМПЛЕКСІВ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ

2022-09-02T14:33:35+03:00

Ефективність впровадження SMART-комплексів суттєво залежить від використовуваного програмного забезпечення, за допомогою якого він функціонує. Функції та характеристики SMАRT-комплексу мають слугувати забезпеченню максимально можливої ефективності під час взаємодії здобувача вищої освіти та викладача в межах освітнього процесу закладу вищої освіти. Складне у використанні програмне забезпечення не тільки погіршує сприйняття здобувачами навчального матеріалу, а й формує у них негативне ставлення до застосування інформаційних технологій в освітній діяльності. Важливим є оптимальний добір платформи для створення SMART-комплексів при підготовці майбутніх учителів трудового навчання та технологій.

У статті проаналізовано роботи відомих науковців за проблематикою опрацювання наявних платформ для реалізації SMART-комплексів під час підготовки майбутніх учителів трудового навчання. Виявлено класифікацію та вимоги, які висуваються до платформ для реалізації SMART-комплексів. Визначено принцип побудови SMART-комплексу за модульним підходом на освітній платформі. Розглянуті основні функціональні можливості популярних систем управління навчання, на основі чого побудовано порівняльну таблицю сучасних зарубіжних та вітчизняних платформ для створення SMART-комплексів.

Під час опрацювання та добору необхідної платформи для реалізації SMART-комплексу у процесі підготовки майбутніх учителів трудового навчання та технологій варто враховувати технічні можливості, функції самої системи та специфіку підготовки майбутніх учителів трудового навчання та технологій у закладах освіти.

Проведений нами аналіз дозволяє стверджувати, що оптимальною платформою для реалізації SMART-комплексу є платформа Moodle. Проте подальші наукові пошуки спрямовують на пошук альтернативних можливостей для реалізації SMART-комплексів, адже в таких системах як Moodle, доступ до ресурсу є обмеженим.

ТЕХНІЧНА КУЛЬТУРА МЕНЕДЖЕРІВ МОРСЬКОЇ ГАЛУЗІ – ЯК ЦІННІСТНИЙ КОМПОНЕНТ ОСОБИСТОСТІ

2022-09-08T10:17:24+03:00

У статті розкрито поняття технічної культури, яке характеризується багатоаспектністю. Проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних науковців на специфіку формування технічної культури залежно від ключових завдань освітнього процесу. Зазначено, що технічна культура пов’язана із загальною культурою кожної особистості, яка передбачає наявність власної світоглядної позиції, вміння мислити критично, вирішувати проблемні ситуації, а також поважати думку інших, бажання самовдосконалюватися. Визначено сучасні складові технічної культури та особливості тлумачення цього поняття, а також висвітлено моделі технічної культури.

Доведено, що технічна культура менеджерів морської галузі суттєво впливає на їхню професійну діяльність, оскільки тільки людина з усталеними моральними цінностями та принципами здатна виконувати свої обов’язки якісно та ефективно. Вивчено ключові якості філософського погляду на технічну культуру менеджерів морської галузі як цінності особистості. Вказано, що важливу роль у формуванні технічної культури майбутніх фахівців відіграє розуміння, проаналізовано три форми розуміння, а саме: акт; процес; ефект процесу розуміння. Досліджено взаємозв’язки реалізації суспільних цінностей, які стали передумовою розвитку технічної культури менеджерів морської галузі як категорії загального блага.

На сьогодні формування технічної культури є довготривалим процесом, під час якого здобувачі освіти повинні не лише вивчити загальні закони та правила, а першочергово пізнати себе, окреслити перспективи подальшого розвитку суспільства, який впливатиме на їхнє суб’єктивне сприйняття світу. Охарактеризовано основні причини необхідності формування технічної культури для цінності особистості.

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

2022-09-08T10:59:06+03:00

У статті розглядаються питання, що пов’язані із можливими тенденціями в розвитку вищої освіти в умовах діджиталізації. Автори досліджують низку найважливіших тенденцій, що зумовлені діджиталізацією від змін щодо потреб здобувачів до тенденцій зумовлених глобалізацією. У дослідженні були використані методи аналізу наукової літератури, проективні методи, аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція.

Суспільний розвиток в поєднані з діджиталізацією змінює очікування здобувачів освіти щодо набуття ними компетентностей, а також форм і методів набуття цих компетентностей. Автори зробили системний аналіз мотивації здобувачів освіти та виокремили вплив діджиталізації на різні групи здобувачів. Значне підвищення доступності інформації, швидкість її пошуку та передачі зумовлює зміни в організації навчального процесу та проведенні занять передусім в напрямку розширення он-лайн навчання. А це, в свою чергу, висуває нові вимоги до компетентностей викладачів, які, в сучасних умовах, повинні володіти низкою інформаційних та комунікаційних технологій для ефективного здійснення навчального процесу. Автори наводять найбільш затребувані компетентності сучасного викладача, серед яких вміння подати матеріал знаходиться на другому місці, а це сьогодні неможливо без застосування комунікаційних та інформаційних технологій. Сучасний викладач крім фахових та педагогічних компетентностей повинен володіти низкою діджитал-компетенцій, що зумовить зміни у програмах підготовки вчителів та PhD. Автори торкаються проблеми старіння інформації під час освітнього процесу та впливу діджиталізації на цей процес. Діджиталізація сприятиме розвитку освітніх послуг на зразок коротких освітніх програм для опанування обмеженої кількості професійних компетентностей, необхідних для виконання певної роботи або зайняття певної посади.

Автори вважають, що застосування штучного інтелекту та віртуальної реальності в освітньому процесі буде розвиватися швидкими темпами. Під впливом діджиталізації значних змін будуть зазнавати заклади освіти до підвищення вимог матеріально-технічної бази, а також до планування і архітектурних рішень приміщень. Діджиталізація сприятиме розвитку процесів інтернаціоналізації та глобалізації в сфері освіти. В цілому, діджиталізація здійснює суттєвий вплив на трансформацію сучасної освіти.

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОГО КОМПОНЕНТА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2022-09-08T11:12:46+03:00

Висвітлено результати емпіричного дослідження розвитку комунікативного компонента психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності в умовах Нової української школи. Розкрито актуальність досліджуваної проблеми, обґрунтовано її теоретико-методологічні засади. Визначено зміст і структуру досліджуваного феномену. Виокремлено і схарактериховано складові комунікативного компонента психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності. Представлено авторський опитувальник “Вивчення розвитку комунікативного компонента психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності”, що дозволяє виявити рівень розвитку (або сформованості) комунікативного компонента психологічної готовності вчителя НУШ до педагогічної діяльності. Проаналізовано, кількісно і якісно, отримані експериментальні дані. Окреслено перспективи подальшого наукового пошуку.

Рівень розвитку комунікативного компонента психологічної готовності вчителя до педагогічної діяльності в умовах Нової української школи є індикатором якості прояву таких педагогічних здібностей як: здібність складати навчальний матеріал для учнів; розуміння вчителем учня; творчість у праці; педагогічний вольовий вплив на дітей; здібність організувати дитячий колектив; інтерес до дітей; змістовність і яскравість мови; педагогічна тактовність; здібність пов’язувати навчальний матеріал з життям; спостережливість; педагогічна вимогливість тощо. Окрім зазначених педагогічних здібностей, комунікативний компонент педагогічної діяльності вчителя акумулює в собі морально-ціннісний та етичний аспекти, які педагог транслює під час взаємодії з учнями (як безпосередньо на уроці, так і в позаурочний час). Вони визначають спосіб прояву зазначених педагогічних здібностей у комунікативному процесі. У контексті формувального впливу вчителя Нової української школи (як взірця) на особистість учня особливого значення набуває узгодженість поведінки вчителя з морально-етичними принципами, які він декларує.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОФЕСІЙНО ОРІЄНТОВАНОМУ АНГЛІЙСЬКОМУ ПИСЕМНОМУ МОВЛЕННІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ

2022-09-08T11:25:42+03:00

Створення загального європейського простору вищої освіти на базі освітніх програм, що відповідають вимогам Ради Європи, а також вимогам до молодих фахівців в аспекті реалізації програм академічної мобільності, потребують підвищення якості мовної освіти, важливим аспектом якої є сформованість іншомовної компетентності у писемному мовленні.

У статті представлено модель формування іншомовної комунікативної компетентності у процесі навчання професійно орієнтованого писемного мовлення майбутніх фахівців з видавничої справи та редагування. Важливою умовою ефективного оволодіння професійно орієнтованим англомовним письмом є створення чіткої організації навчального процесу відповідно до конкретних умов та компонентів процесу навчання, які важливі як для професійної, так і для іншомовно-мовленнєвої діяльності. Визначення цілей, завдання, змісту, принципів навчання, розроблення підсистеми вправ та вимог дозволяє створити модель організації навчання професійно орієнтованого писемного мовлення майбутніх фахівців видавничої галузі на основі компетентнісного та жанрового підходів. Головною метою розробки моделі оволодіння професійно орієнтованим писемним мовленням є поетапне формування у майбутніх бакалаврів навичок та вдосконалення вмінь створювати англомовні професійно орієнтовані повідомлення.

Зазначено про доцільність використання жанрового підходу в процесі формування у майбутніх фахівців умінь професійно орієнтованого писемного мовлення. Приділено увагу поетапності, послідовності викладу навчального матеріалу, спрямованості оволодіння знаннями, навичками та вміннями професійно орієнтованого навчання. Підкреслено важливість параметрів системності та послідовності дій, які реалізуються за допомогою розробленої підсистеми вправ, яка спрямована на оволодіння вміннями створювати тексти у жанрах анонсу, інформаційної та рекламної заміток.

ВИКОРИСТАННЯ ВЕБ-ОРІЄНТОВАНИХ СЕРЕДОВИЩ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО ДИЗАЙНУ УЧНЯМИ ПРОФІЛЬНОЇ ШКОЛИ

2022-09-08T11:46:35+03:00

В умовах розвитку сучасних технологій, апаратного забезпечення комп’ютера та різноманітного програмного забезпечення відбуваються швидкі та якісні зміни у технологіях опрацювання даних. Саме веб-орієнтовані технології, які є нині передовими технологіями інформаційного суспільства, відіграють роль провідного інструменту інформатизації освіти. Виняток не становить і розвиток програмного забезпечення, що використовується у процесі вивчення комп’ютерного дизайну.

В статті обґрунтовується необхідність використання веб-орієнтованих середовищ навчального призначення в процесі вивчення комп’ютерного дизайну учнями старшої школи інформатичного профілю. Під час навчання інформатики в школах передбачено виконання навчальних завдань як на уроках в школі, так і вдома. Забезпечення всіх учнів доступом до уніфікованого програмного забезпечення є проблематичним адже у всіх різні комп’ютери, зокрема можуть бути різні операційні системи. Починаючи з 12 березня 2020 року навчання учнів тривалий час відбувалося і відбувається дистанційно. Більшість вчителів інформатики зіткнулись з проблемою як уніфікувати програмне забезпечення для опанування навчального матеріалу, на уроках інформатики. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми є використання веб-орієнтованих середовищ. Розглянуто види комп’ютерного дизайну та відповідно до вікових особливостей учнів і цілей навчання дібрано веб-орієнтоване програмне забезпечення використання якого значно спрощує організацію і здійснення навчального процесу. Під час використання веб-орієнтованих середовищ не потрібно додаткових знань щодо їх налаштування, адже використання таких середовищ є незалежним від технічних характеристик комп’ютера, а потрібно лише підключення до мережі Інтернет.

ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ПРИ ВИВЧЕННІ ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

2022-09-08T12:01:53+03:00

У статті проаналізовано і розглянуто інформаційне забезпечення навчального процесу у процесі вивчення управління якістю продукції та послуг у готельно-ресторанному господарстві майбутніми педагогами професійного навчання. Доведено, що недостатнє інформаційне забезпечення призводить до поступового відставання від загальних тенденцій підготовки висококваліфікованих педагогів професійного навчання.

Визначено та обґрунтовано основні складові формування у студентів системи знань щодо організаційних, нормативно-правових питань управління якістю продукції галузі, принципів функціонування систем управління якістю, уміння та навиків організації і контролю якості продукції громадського харчування, створення систем управління якістю за допомогою засобів інформаційного забезпечення.

Вивчення управління якістю продукції та послуг у готельно-ресторанному господарстві потребує постійного вдосконалення та оновлення, що неможливе без використання інформаційного забезпечення. Це покращує рівень знань, умінь та навичок як викладачів, так і студентів, дозволяє реалізувати потреби наукової грамотності, стимулює інтелектуальний розвиток, створює умови насиченого та активного інформаційного середовища, неперервної самоосвіти, а також самоконтролю. Виникає потреба в пошуку ефективних шляхів, методів та інструментів опрацювання інформаційних потоків, їх оцінки і відбору. Важливо, щоб нова інформація доповнювала навчальний матеріал, сприяла розширенню та поглибленню знань студентів, підтримувала професійний рівень педагогів, сприяла ефективним управлінським рішенням.

Впровадження та застосування інноваційної техніки набуває бурхливого розвитку в освітній галузі. Інформаційні ресурси стали невід’ємною частиною сучасної дійсності, створюють унікальні умови для дослідження, аналізу та розвитку харчової галузі, дозволяють збагатити навчальний процес новими ідеями, що є основою для професійного зростання майбутніх педагогів професійного навчання. Застосування електронних освітніх ресурсів дають змогу наситити інформаційне середовище і вносити зміни в науково-методичну роботу навчального закладу [5].

ГЕНЕЗА ТА РОЗВИТОК АНСАМБЛЕВОГО ВИКОНАВСТВА В УКРАЇНІ (на прикладі першої зразкової капели бандуристів)

2022-09-08T12:13:28+03:00

У статті досліджено шлях становлення та розвитку ансамблевої творчості в Україні, який є доволі тривалим і складним, оскільки спочатку капели бандуристів не можна було назвати професійними, що пояснюється відсутністю їхньої належної підготовки. З часом музиканти вивчали нові техніки, поглиблювали свої знання, що призвело до створення професійного творчого колективу.

Проаналізовано історію становлення ансамблевого виконавства на бандурі капелою, яка відрізняється неоднорідністю, адже таке мистецтво пройшло різні періоди творчого становлення, а саме: формування колективу; добір репертуару; визначення характерних рис виконавської діяльності.

Розглянуто передумови та причини виникнення першого професійного мистецького колективу в Україні, керівником якого став Василь Ємець, а також окреслено його творчі особливості.

Проаналізовано ключові аспекти, що зазначені у першому робочому статуті художньої капели кобзарів, зокрема: утворення кобзарської організації в Україні, яка повинна захищати кобзарське мистецтво та представляти сучасний революційний побут; розповсюдження серед населення ідей цінності та невичерпності кобзарського мистецтва, що є важливою складовою музичного мистецтва; пошук нових шляхів щодо розвитку кобзарського мистецтва, вдосконалення необхідних інструментів; організація кобзарських з’їздів; заснування школи, у якій навчатимуть грі на бандурі.

Окреслено низку проблем, яка постала перед капелою в період її розвитку. Створення музики професійного рівня потребувало розширення інструментарію, поліпшення техніки гри на бандурі та багато іншого. У зв’язку з цим, підвищення майстерності капели відбувалося поступово і повільно за умов збільшення учасників колективу.

Доведено, що ансамблеве виконавство в Україні формувалося з урахуванням значної кількості історичних, національних та мистецьких аспектів, які суттєво впливали на становлення мистецьких колективів, зокрема капели бандуристів.

ЗАСТОСУВАННЯ QR-КОДІВ ЯК ЗАСОБУ ПІДВИЩЕННЯ МОТИВАЦІЇ СТУДЕНТІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

2022-09-08T12:27:27+03:00

У статті розглянуло поняття “QR-код”, охарактеризовано його специфіку та можливі шляхи використання. У наш час існує тенденція щодо стрімкого збільшення обсягів інформації, саме тому важливим є її швидке відтворення, яке надасть змогу миттєво сприйняти повідомлення та проаналізувати його. За таких умов QR-код стає ефективним засобом отримання необхідної інформації.

Вказано, що QR-код є легким у використанні, оскільки розпізнається за допомогою звичайної камери мобільного гаджета, а також спеціального додатка шляхом наведення камери на зображення коду та прочитання інформації.

Зазначено, що попередником QR-коду вважають штрих-код, який спричиняв незручності під час його застосування, адже давав змогу відобразити лише дуже обмежений обсяг інформації.

Вказано, що QR-коди не є ліцензованими, саме тому створити їх може кожен бажаючий за допомогою спеціальної програми, спростивши таким чином процес навчання, який передбачає постійну обробку та запам’ятовування певної інформації.

Окрім цього, QR-коди активно використовуються викладачами і здобувачами освіти задля систематизації інформації, її правильного тлумачення та заощадження власного часу на пошук необхідного теоретичного матеріалу.

Доведено, що використання QR-кодів у освітньому процесі сприяє не лише полегшенню та пришвидшенню пошуку інформації, а ще й підвищує мотивацію студентів до навчання, оскільки вони отримують можливість перевірити дієвість впровадження інноваційних технологій, що набуває ще більшої актуальності у період дистанційного навчання.

Проаналізовано різноаспектні можливості використання системи QR-кодів у освітньому процесі, а саме: розміщення посилань на мультимедійні джерела; подання колекції посилань та інформаційних блоків; застосування контрольно-тестового матеріалу у вигляді карток з різними варіантами завдань.

АСПЕКТИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ АКАДЕМІЧНОМУ РИСУНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ (на прикладі навчання студентів дизайнерських факультетів)

2022-09-08T14:00:16+03:00

В статье рассматривается современная проблема образования – расширение возможностей информационно-образовательной среды и внедрение образовательно-дистанционных технологий в систему образовательных услуг вузов. Автор анализирует проблемы трансформации методологических подходов в академическом рисунке, как основных источников формирования профессиональных качеств студентов. В данной статье автор признает потенциал определенных технологических моментов дистанционного обучения, которые наиболее связаны с формой подачи нового материала в академическом рисунке и живописи. Исследует роль наглядности в академическом рисунке в условиях дистанционного обучения для формирования научно-теоретической базы целостного видения большой формы в пространстве и ее взаимосвязи с внутренними системами моделей. Автор анализирует возможности наглядности в дистанционном обучении связывать конкретное и абстрактное, стимулировать развитие образного мышления, расширять пространственные представления и формировать пространственное видение.

Указанная автором образовательная траектория визуализации учебной информации значительно повышает эффективность дистанционного образования в данном предмете и способствует оптимизации процесса обучения. В данной статье автор подчеркивает актуальность данной проблемы, которая связана с новыми социальными условиями и динамическими изменениями внешней среды которые видоизменяют функциональную роль системы образования. Он считает целесообразным проблему повышения качества професиональной подготовки дизайнеров направить на создание иновационо-информационной наглядности. Информационное содержание онлайн наглядности в свою очередь обеспечивает связь между конкретным и абстрактным, а главное, способствует выявлению и идентификации качеств и свойств объектов изучения, оптимизируя процес онлайн обучения вцелом. Рассмотрев основное задание, предмет изучения дисциплины, а также перечень необходимых програмных знаний и умений студентов, автор пришел к выводу, что последовательная наглядность, которая построена на механизме анализаторных функций создает условия для реализации программы предмета “Рисунок и живопись”, которая читается на факультете дизайна и рекламы для студентов обучающихся онлайн по направлению ландшафтного дизайна и дизайна интерьера.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕАТРАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

2022-09-08T14:12:41+03:00

Обґрунтовується актуальність використання театральних технологій в професійній підготовці майбутнього вчителя музичного мистецтва. Мета статті полягає у виділенні та обґрунтуванні засобів, пов'язаних з театральною педагогікою, за допомогою яких у майбутніх вчителів музичного мистецтва вдосконалюються як технічні навички, так і здатність до сприйняття, розуміння та сценічного втілення інтонаційної змістовності музичних образів та інтонаційної драматургії музичного твору. Визначено, що провідними професійними якостями вчителя музичного мистецтва виступає артистизм (або сценічність) та персонажна свідомість, які значною мірою визначають ступінь його власної “включеності” та здатності до залучення інших учасників до творчого виконавського та педагогічного процесу, а також високий емоційно-смисловий рівень творчого процесу. Доведено, що для професійної підготовки вчителя музичного мистецтва проблема формування педагогічного артистизму є надзвичайно значущою, оскільки вся його виконавська діяльність вимагає акторської майстерності, що реалізується в напрямку “виконавець – слухач”, тоді як педагогічна діяльність, наприклад, у хоровому або вокальному класі має на увазі дещо іншу систему відносин, яку можна охарактеризувати як взаємно спрямовану, варіативну, де викладач і студенти/студент є партнерами педагогічного та сценічного спілкування. Артистизм розуміється як комплекс сценічної адаптованості, емоційної “заразливості” та якості, що характеризує рівень професійної майстерності, “персонажної свідомості” вчителя-музиканта. Персонажна свідомість у процесі професійної підготовки вчителя музичного мистецтва роглядається як з художньо-виконавчої, так й з педагогічної позиції, виступаючи провідним засобом театральної педагогіки. Використання засобів театральної педагогіки на етапі професійного становлення майбутнього вчителя музичного мистецтва робить актуальною розробку заявленої теми, оскільки для її вирішення необхідно розробити ефективні форми та методи навчання, спрямовані на формування техніко-операційних, художньо-виконавчих і особистісно-діяльнісних якостей.

ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО КЕРІВНИКА ВОКАЛЬНОГО АНСАМБЛЮ В УМОВАХ МУЗИЧНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

2022-09-08T14:29:15+03:00

У сучасній вітчизняній музичній культурі залишається актуальною традиція вокального ансамблевого виконавства, яка особливо підтримується останніми роками засобами масової інформації і позитивно впливає на музичне виховання молоді. Заняття студентів у вокальному ансамблі сприяють розширенню музичної культури молодих людей, розвитку їхніх музичних здібностей (мелодійного, ритмічного, тембрового, гармонійного слуху; вокального голосу; музичності в цілому), а також виховують сценічну культуру, художній смак, творчу ініціативу і самостійність.

У статті визначаються критерії якості підготовки майбутнього фахівця для ефективної реалізації його практичної діяльності як керівника дитячо-юнацького вокального колективу. Зростає потреба в розробці нових концептуальних підходів до професійно-педагогічного трактування майбутнього керівника вокального ансамблю як творчої особистості, які є визначальними в розвитку характеру навчання.

Метою статті є теоретичне обґрунтування проблеми професійного становлення та критеріїв підготовки майбутнього керівника вокального ансамблю в умовах музично-педагогічної освіти. Встановлено, що організація та функціонування вокального ансамблю буде ефективними, якщо: буде розкрита специфіка та основні етапи організації вокального ансамблю; у процесі розвитку виконавської майстерності учасників будуть виявлені та реалізовані можливості організації вокального ансамблю; індивідуальні та колективні форми організації занять вокального ансамблю будуть спрямовані на розвиток виконавської майстерності кожного учасника та всього колективу в цілому; організація репетиційної роботи та звітні виступи сприятимуть досягненню наміченої мети у розвитку виконавської майстерності учасників вокального ансамблю; реалізація індивідуального підходу до виховання музичних потреб та здібностей сприятиме ефективному розвитку виконавської майстерності студентів.

ІСТОРИКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРОФЕСІЙНОЇ (ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ) ОСВІТИ

2022-09-08T14:47:07+03:00

Статтю присвячено проблемі дослідження історичних етапів становлення та розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти в Україні, адже різкі зміни державних механізмів управління не завжди позитивно впливали на її розвиток та функціонування. Мета дослідження полягає у розкритті та аналізі особливостей професійної підготовки фахівців професійної освіти України як складової системи радянської професійної освіти та в період її незалежності. Автор розглядає теоретичні аспекти історичного процесу становлення системи професійно-технічної освіти в Україні, а також досліджує законодавчу базу, що регулювала основні сторони її діяльності. Здійснено спробу оптимізації етапів розвитку професійної (професійно-технічної) освіти в період незалежності України.

На сьогодні проблеми становлення системи професійної (професійно-технічної) освіти зумовлені економічною й політичною нестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіями здобуття доступної й безкоштовної освіти та її реальним державним забезпеченням; незбалансованістю потреб особистості в професійних освітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, недосконалістю основних напрямів розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти.

Потреби входження України у світовий економічний простір, інтеграція до світового культурно-освітнього середовища зумовлюють необхідність поглибленого та об’єктивного вивчення вітчизняного досвіду професійної (професійно-технічної) освіти, його зіставлення з міжнародним досвідом, відшукання найбільш оптимальних шляхів запровадження кращих педагогічних надбань в українську освітню практику, прогнозування можливих тенденцій розвитку вітчизняної та світової систем професійної підготовки фахівців.

ФОРМУВАННЯ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА (на прикладі роботи над хоровим твором С. Людкевича “Сонце заходить”)

2022-09-08T15:04:38+03:00

Розглянуто особливості музично-педагогічної освіти, фахову підготовку виконавців і вчителів музичного мистецтва на основі компетентнісного підходу, що передбачає всебічний розвиток особистості студента, поглиблення загальної музичної підготовки, засвоєння знань з вокально-хорової культури (теорії, вокально-хорового репертуару, виконавського досвіду); набуття виконавських навичок вокаліста, хормейстера, а також підготовку до педагогічної діяльності. Наголошено на необхідності оптимізувати хормейстерську складову в підготовці майбутніх вокалістів, учителів музичного мистецтва шляхом не лише урізноманітнення навчального і виконавського репертуару, а й засвоєння методика роботи над вокальним твором. Обґрунтовано методику роботи в класі з хорового диригування (на основі аналізу хору С. Людкевича “Сонце заходить”), завдяки якій майбутніми вчителями музичного мистецтва набувають фахових компетентностей. Застосовано метод аналізу, його специфічні різновиди — музично-теоретичний вокально-хоровий, виконавський. Наголошено на необхідності під час опрацювання хорового твору відтворити взаємодію двох протилежних за характером мелодичних ліній, зумовлених переживаннями ліричного героя — замилування красою рідного краю і глибока туга за ним на чужині. Проаналізовано форму, фактуру, ритм кожної частини хору, відзначені особливості звуковедення тощо, а також висловлені рекомендації щодо хормейстерських прийомів їх опрацювання і виконання. Фахова підготовка вокалістів-виконавців, вчителів музичного мистецтва на основі компетентнісного підходу має комплексний характер і передбачає формування у них здатності до вокально-хорової і музично-педагогічної діяльності.

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ТА СТРУКТУРНИЙ МЕТОД ЯК ОСНОВА ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ХОРОВОЇ КУЛЬТУРИ

2022-09-08T15:16:27+03:00

У статті розглянуті основні теоретико-методологічні засади дослідження регіональної хорової культури. Зазначено, що ґрунтовне дослідження музичної культури будь-якого регіону потребує розробки методологічної бази, яка надає можливість виявити основні закономірності розвитку культури регіону, його специфіку та особливості. На основі наукових положень про трирівневу структуру мистецтвознавчої методології зазначається об’єктивність застосування методу в рамках комплексного дослідження регіонального хорового мистецтва. Виявлено, що системний підхід та структурний метод у сполученні з історичними дослідженнями дають змогу ґрунтовно досліджувати музичну культуру певного краю, а також аналізувати її складові, враховуючи специфіку регіону. Використання системного підходу обумовлюється тим, що сучасна наука розглядає музичну культуру як комплексне явище, при дослідженні якого слід охопити значне коло проблем.

Спираючись на основні субсистеми, такі як сукупність музичних цінностей регіону, їх збереження та відтворення, окремі суб’єкти культури та соціальні інститути, можна виявити цілісний образ музичної культури регіону, що досліджується.

Дослідження хорової культури певного регіону потребує ще й застосування принципів комплексно-інтеграційного підходу, який дозволяє усвідомити особливості взаємозв’язку і взаємовпливу різноманітних явищ у мистецькому житті в їх проекцію безпосередньо на хорове музикування. Комплексно-інтеграційний підхід поєднує у собі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема культурологічний, мистецтвознавчий, системний і міждисциплінарний. Комплексне використання цих методів формує погляд на хорове мистецтво в різноманітних його проявах як соціокультурний феномен, що функціонує в якості підсистеми культури регіону і хорової культури нації.

“ЕTHNO-CROSSOVER” КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ FOLK MUSIC: ПЕРШІ КРОКИ В МОДЕРНІЙ АУДІВІЗУАЛЬНІЙ РЕАЛЬНОСТІ

2022-09-08T15:49:34+03:00

Культурною проблемою сьогодення нашої країни стає те, що folk music не викликає глибокого інтересу в сучасного молодого слухача. У статті розглядаються особливості розвитку сучасного українського соціокультурного простору, що репрезентує множинну й багатовимірну модерну аудіовізуальну реальність, а також ставить індивіда перед проблемою вибору свого місця у ній та усвідомлення відповідальності за свій вибір. Українська folk music має стати певною метамовою, здатною відповідати викликам сучасності, зберігаючи при цьому знання, накопичені людством до XXI століття.

У дослідженні запропоновано авторське визначення феномену ethno-crossover, вказані його характерні риси, форми та проаналізовано вплив цього феномену на сучасне суспільство. Діяльність українських виконавців й гуртів показує, що нова форма подання фольклорного матеріалу може задовольняти художньо-естетичні потреби масової аудиторії та бути успішно репрезентованою в культурному просторі сьогодення. Адже феномен “еthno-crossover” є тією формою, що наближує народну музику до розуміння та сприйняття широкими масами, не втрачаючи при цьому семантики українського фольклору, а синтезуючи його широкі можливості з новітніми цифровими технологіями. Успішна діяльність українських виконавців у форматі “еthno-crossover” з їх новаторськими творчими досягненнями вказує на ціннісне ставлення до своїх традицій та підвищення загального рівня культури слухацької аудиторії.

Серед позитивних якостей української folk music у форматі ethno-crossover є залучення молоді до мистецької комунікації. Педагогічний потенціал цифрових технологій у модернізації фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва має сприяти розвитку музичного мислення та смаку, а формування у майбутніх фахівців інтересу до збереження і якісного відтворення реконструйованих фольклорних надбань – один з найкращих шляхів протистояння тривіальному мистецтву.

ФОРМУВАННЯ КРОСКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ЗАСАДАХ ПРИНЦИПУ АКСІОЛОГІЧНОСТІ

2022-09-08T16:08:16+03:00

Сьогодні фахова підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва у ЗВО здійснюється у полікультурному освітньому просторі, в якому перебувають представники різних культур світу. Серед іноземних студентів набуває популярності музично-педагогічна підготовка у системі неперервної освіти, як така, що зарекомендувала себе перспективною в контексті поєднання мистецької та педагогічної складової.

У статті проаналізовано сучасний стан сформованості кроскультурної компетентності студентів, необхідний для створення продуктивних кроскультурних комунікацій у ЗВО. Автором зроблено спробу розкрити зміст принципу аксіологічності, впровадження якого у навчальний процес оптимізує формування кроскультурної компетентності студентів, підкреслює значення активізації оцінного ставлення студентів до музичних творів як до рушія їх глибокого осягнення і переживання на рівні мистецької емпатії.

В сучасних дослідженнях надається недостатньо уваги проблемі пошуку шляхів розвитку у студентів таких професійно значущих якостей, як здатність до емоційного співпереживання художніх явищ в мистецтві, асертивність, рефлексія, емпатійність, діалогічність. Будучи невід’ємною складовою виконавської інтерпретації музики, мистецька емпатія передбачає співвіднесення власного мистецького досвіду студента із творчими намірами композитора у результаті розкриття способів і механізмів розвитку у студентів здатності практично діяти й творчо застосовувати набуті знання і досвід у майбутній професійній діяльності.

Дослідження підтвердило необхідність і доцільність створення кроскультурного простору ЗВО, покликаного сприяти збереженню традицій, відкриттю нових культурних перспектив; орієнтації на різноманітність та відкритість щодо нових культур, віросповідань; знайомству студентів з різноманіттям народних традицій, норм поведінки і з сучасною їх культурною інтерпретацією; формуванню в студентів здатності до прийняття різних культур і дбайливого до них ставлення.

Використання сучасних технологій та веб-інструментів для організації дистанційного навчання у медичних університетах

2022-09-08T16:27:37+03:00

У статті досліджується ефективність використання сучасних технологій та веб-інструментів для організації дистанційного навчання під час практичних занять із дисципліни “Латинська мова та медична термінологія” у медичних університетах, працюючи з іноземними студентами.

Сучасні технології та веб-інструменти, які можуть бути використані для організації дистанційного навчання, проаналізовано на кожному етапі практичного заняття: підготовчому, основному та заключному. Визначено їх дидактичну мету: на підготовчому етапі: – подача та виклад теоретичного матеріалу; – рекомендації для успішного навчання;
– перевірка початкового рівня знань; – мотивація студентів до активної участі у навчальному процесі; на основному етапі: – виклад навчальної інформації в інтерактивній формі;
– забезпечення інтерактивності під час проведення практичних занять в режимі реального часу; і на заключному етапі: – підсумування ключових та важливих теоретичних та практичних аспектів із теми заняття; – контроль та оцінка знань студентів.

Проаналізовано академічні результати студентів із дисципліни “Латинська мова та медична термінологія” під час традиційного (у 2018-2019 рр.) та дистанційного навчання (у 2020-2021 рр.). Результати дослідження стверджують, що використання сучасних технологій та веб-інструментів для організації дистанційного навчання забезпечують такий же рівень академічної успішності іноземних студентів, як і під час традиційного навчання.

Недоліками дистанційного навчання визначено: погану якість інтернет-з’єднання, недостатні технічні характеристики комп’ютерів і мобільних пристроїв, поломка або несправність гаджетів та ін.

Обґрунтовано, що дистанційне навчання допомагає іноземним студентам отримувати знання на високому рівні під час дистанційного навчання, що було зумовлене пандемією Covid-2019.

Навчання дорослих іноземної мови: психологічний комфорт на заняттях

2022-09-08T16:43:23+03:00

Заняття з іноземних мов, мовні курси для дорослих стають все більш популярними в Україні завдяки глобалізації, відкритим кордонам та міжнародному співробітництву. У наш час люди мають більше можливостей для ефективного навчання та самореалізації, вдосконалення та оновлення своїх знань, залишаючись на вершині свого професійного життя. Але деякі труднощі можуть виникнути в організації навчання дорослих, такі як психологічний клімат у класі, професійна деформація, стрес на роботі, соціальні та особисті проблеми тощо. Проводячи заняття на курсах іншомовної підготовки тривалий період, викладач стикається з групами абсолютно різного складу. Вікові відмінності, психологічні особливості слухачів, соціальний статус, професія, місце роботи – всі названі фактори неабияк впливають на ставлення до навчання, до пізнавальної діяльності як такої, до викладача, як носія певних навчальних стереотипів, до свого статусу студента. Основне завдання викладача – забезпечити зв’язок між мотивацією, емоціями та інтелектом слухачів, які працюють у групі. Розподіл слухачів на чотири групи за найважливішими типами мотивації дозволяє ефективно ставити завдання, враховувати рушійні сили особистості, забезпечувати максимальне інтелектуальне та емоційне залучення до роботи під час занять. Працюючи в дорослій аудиторії, викладач також повинен враховувати рід занять слухачів, оскільки цей чинник є не менш важливим для організації навчального процесу.