Наукові записки

НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ЗВОРОТНОГО ЗВ’ЯЗКУ В ЛОГОПЕДИЧНІЙ КОРЕКЦІЇ

В. В. Апухтіна — 2025-06-27

В ЛОГОПЕДИЧНІЙ КОРЕКЦІЇ

У статті розглянуто зворотний зв’язок як центральний механізм логопедичної корекції та запропоновано нейропсихологічну модель зворотного зв’язку, яка інтегрує три традиційні типи зворотного зв'язку – знання про результат, знання про виконання та контингентне підкріплення – із сучасними уявленнями про функціонування мозку, принципи нейропластичності та моторного навчання. KP-зворотний зв’язок, наданий на ранніх етапах корекції, сприяє формуванню нових артикуляційних програм через активацію префронтальної кори, зон TPO та мозочка, забезпечуючи навчання через помилки. KR-зворотний зв’язок стає більш ефективним на пізніших етапах – він стимулює оцінювання результатів дії, активує систему самоконтролю та формує метакогнітивні навички мовленнєвого моніторингу. Поведінкове підкріплення, зокрема соціальне чи матеріальне заохочення, впливає на систему винагороди (дофамінергічні структури), забезпечуючи мотиваційне підкріплення мовленнєвих реакцій.

Окрему увагу приділено опису нейрофізіологічного підґрунтя зворотного зв’язку: участі додаткової моторної зони, премоторної кори, базальних гангліїв і сенсомоторних асоціативних ділянок. Показано, що мовленнєве навчання активує ті ж механізми, що і засвоєння нових рухових навичок: поступове перенесення контролю від префронтальних зон до автоматизованих моторних схем. Стаття аналізує нейропсихологічні функції KP, KR і підкріплення, подає порівняльну таблицю їх дії, формулює практичні рекомендації для логопедів щодо застосування зворотного зв'язку з урахуванням індивідуальних потреб клієнтів та етапу корекції. Робота має міждисциплінарний характер, поєднуючи нейронаукові, психолого-педагогічні й логопедичні підходи, та може бути корисною для вдосконалення практики мовленнєвої терапії у дітей і дорослих із порушеннями мовлення.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЖЕСТОВОЇ МОВИ У ДІТЕЙ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ ТА РОЗЛАДАМИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРУ

А. С. Волос — 2025-06-27

У статті розглянуто особливості комунікації дітей з подвійною нозологією – порушенням слуху та розладами аутистичного спектру (РАС), з акцентом на використання жестової мови як головного засобу взаємодії. Автори підкреслюють складність своєчасної діагностики слухових порушень у дітей з РАС через перетин мовленнєвих і поведінкових симптомів, притаманних обом станам. Окрему увагу приділено труднощам, що виникають у сенсорній переробці звуків, а також феномену ехолалії в контексті жестової мови.

На основі сучасних досліджень автори розглядають зв’язок між моторними навичками, мовленнєвим розвитком і здатністю до використання жестової мови. Показано, що діти з РАС мають вищий ризик мовної депривації, гірше розпізнають емоції, демонструють слабші практичні навички, а також мають порушення у праксисі, що впливає на якість жестового мовлення. Акцент зроблено на труднощах використання міміки в лінгвістичному та емоційному контекстах, а також на важливості відокремлення мімічних ознак, пов’язаних із граматикою жестової мови, від виразів емоцій.

У статті обґрунтовано необхідність інтеграції жестового та вербального мовлення для ефективного спілкування і навчання таких дітей. Автори підкреслюють, що навіть діти з раннім зануренням у жестову мову (наприклад, ті, що виховуються в родинах нечуючих) демонструють комунікативні особливості, зумовлені саме нейробіологічною природою РАС, а не лише обмеженим досвідом. Це, у свою чергу, впливає на їхню соціальну інтеграцію та якість життя.

Автори наголошують на високому ризику мовної та соціальної депривації в цієї категорії дітей, що може посилювати ізоляцію. У статті обґрунтовано необхідність подальших досліджень і розробки адаптованих корекційно-розвивальних програм. Надано рекомендації щодо інтеграції жестового та вербального компонентів у навчальному процесі. Робота стане корисною для фахівців у сфері спеціальної освіти, батьків та педагогів, які взаємодіють із дітьми з подвійною формою порушень.

УКРАЇНСЬКА МОВА У ФОКУСІ ЗАГАЛЬНОНАУКОВИХ І ЛІНГВОДИДАКТИЧНИХ СТУДІЙ

Н. П. Гальона — 2025-06-27

У нових соціальних умовах українська мова стає водночас об’єктом наукової та інструментом когнітивної й інформаційної діяльності. Актуальність статті зумовлена потребою узагальнення сучасних дослідницьких завдань і методів у галузі україністики та лінгводидактики, зокрема кореляції нової наукової парадигми та інтегрованого методологічного підходу в умовах цифрової трансформації та глобалізації.

У статті розглянуто особливості розвитку сучасної україністики та лінгводидактики в контексті змін, викликаних поширенням міждисциплінарного підходу та цифровізацією. Акцентовано, що українська лінгвістика демонструє тенденцію до інтеграції з іншими галузями наукового знання: соціологією, психологією, журналістикознавством, теорією комунікації, культурологією, що сприяє дослідженню мови як складного соціокультурного явища. Висловлено думку щодо змін у методології науки, зокрема адаптації та модифікації загальнонаукових і спеціальних методів до нових завдань досліджень. Особливу увагу приділено дискурсивному аналізу, який стає одним із основних методів дослідження філологічних явищ, та соціолінгвістичним методам і принципам їх застосування. Зазначено, що українська мова є не лише об’єктом наукового аналізу, а й інструментом пізнання та комунікації в епоху штучного інтелекту. Окреслено методологічні пріоритети в українській лінгводидактиці, зосереджено увагу на ролі української мови у формуванні комунікативної компетенції в цифровому середовищі.

Завдання лінгводидактики та функціонування української мови у взаємодії зі штучним інтелектом пов’язані спільною метою – забезпечити сучасному громадянинові здатність використовувати мову як ефективний інструмент у повсякденній активності, а також у навчанні, професійній діяльності та цифровому світі, зберігаючи при цьому національну мовну ідентичність.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ДІЛОВОГО ЕТИКЕТУ В СФЕРІ АКТИВНОГО ТА РЕКРЕАЦІЙНОГО ТУРИЗМУ

В. П. Онопрієнко — 2025-06-27

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні аспекти імплементації ділового етикету в організації активного і рекреаційного туризму. Здійснено аналіз ділового етикету як системи морально-етичних норм і правил професійної поведінки в туристичній сфері.

Вказано тлумачення терміна «рекреаційний туризм», що визначається як діяльність, яка спрямована на відпочинок, фізичне й інтелектуальне омолодження людей.

Зазначено, що на сьогодні в Україні спостерігаються позитивні зрушення у сфері активного і рекреаційного туризму, з-поміж яких основними є: поява спеціалізованих туроператорів; відкриття нових об'єктів активного відпочинку; розширення спеціалізованої бази проживання; стрімкий розвиток інфраструктури. Зі свого боку, це сприяє становленню індустрії гостинності як ефективного інструменту розвитку туристичного бізнесу.

Проаналізовано особливості й принципи застосування ділового етикету в контексті організації активного і рекреаційного туризму. Важливо, щоб імплементація принципів ділового етикету в туристичній сфері відбувалася з урахуванням нормативно-правової бази туристичної діяльності.

Обґрунтовано вплив дотримання правил ділового етикету на ефективність взаємодії між суб'єктами туристичної діяльності, якість туристичних послуг і конкурентоспроможність туристичних підприємств. Професійні етичні норми виконують комплексну функцію у структуруванні та впровадженні послуг пригодницького й оздоровчого туризму, суттєво впливаючи на компоненти цього бізнес-напрямку.

Доведено, що підвищенні вимоги до безпеки клієнтів, необхідність детального інформування щодо характеристик туристичних продуктів, а також використання природних ресурсів висувають особливі вимоги до активного й рекреаційного туризму.

Розроблено практичні рекомендації щодо впровадження і вдосконалення етичних стандартів у діяльності підприємств, які спеціалізуються на активному й рекреаційному туризмі.