ДОСЛІДЖЕННЯ СТРАТЕГІЙ І ТАКТИК УПРАВЛІННЯ ПЕДАГОГІЧНИМИ КОНФЛІКТАМИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анотація

У статті розглянуто стратегії управління конфліктом як напрям й особливості дій конфліктуючих сторін, яких вони дотримуються упродовж усієї конфліктної взаємодії. Охарактеризовано стилі поведінки під час конфлікту, запропоновані К. Томасом і Р. Кілменом (уникання, відхід, ігнорування або відхилення; суперництво, конкуренція, змагання, конфронтація; пристосування, змушена поступка; компроміс; співробітництво). Доведено, що кожна з зазначених стратегій поведінки в конфліктній ситуації має свої недоліки й переваги та може бути ефективною у вирішенні конфлікту лише в певних ситуаціях і за допомогою конкретних тактик (м’яких, жорстких, нейтральних). З’ясовано, що одні й ті ж самі тактики можуть використовуватися у різних стратегіях (спрямованість на партнерство в комунікації, стратегія конфронтації, стратегія дистанціювання, стратегія кооперації). Розглянуто комунікативні стратегії в англійській комунікації (пом’якшення висловлювання, використання маркерів ввічливості, повага до мовного партнера та ін.). Доведено, що засоби мови і певні комунікативні стратегії і тактики визначають ставлення до суб’єктів конфліктної ситуації, формують різні типи мовленнєвої поведінки комунікантів у ситуації конфлікту. Охарактеризовано розповсюджені конфліктні типи особистості в спілкуванні (“Паровий каток”, “Прихований агресор”, “Розгнівана дитина”, “Скаржник”, “Мовчун”, “Дуже поступливий”). Проаналізовано проблему створення базових основ індивідуальної стратегії поведінки кожного учасника освітнього процесу у вищій школі, яка повинна формуватися і коригуватися самою особистістю у процесі реальної педагогічної діяльності.