ФЕНОМЕН УПРАВЛІННЯ ЯК РЕГУЛЯТИВНИЙ ФАКТОР ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ: СВІТОВИЙ ДОСВІД

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/NZ-npu-151.2021.04

Ключові слова:

управління, влада, освіта, заклад освіти, психологія, феномен, психосоматика

Анотація

Сьогодні потреба в управлінні обумовлена необхідністю та соціальною політичною нестабільністю у вищій школі: у зв’язку із загальним ускладненням соціальної системи стають актуальними завдання її підтримки й удосконалення, тобто проблеми, що стосуються влади, управління суспільством, організації та самоорганізації. Управління – всепроникаюча іманентна соціуму структура – переосмислюється як вкрай неоднозначний фактор суспільного розвитку. Комплексному осмисленню підлягає вся сукупність різноманітних явищ, процесів, що складаються на пересіченні феномену влади і феномену освіти. Взаємодія влади та освіти набуло вирішального значення для майбутнього обох цих сторін нашого буття.

У статті розглянуто феномен управління у ЗВО як регулятивний фактор освіти в певному освітньому просторі; проаналізовано стратегічне управління у ЗВО і можливі механізми врегулювання управління в освіті на якісно новому рівні, який би дозволив досягти максимальної комунікативної віддачі і достатнього з огляду на вимоги збереження національної ідентичності й самобутності ціннісного наповнення. Акцент переміщується на відношення владарювання – підпорядкування у ЗВО, в освітній практиці (хоча, звичайно, політичні та психологічні, освітні аспекти управління повністю починаються з психологічної потреби бути). Усвідомлюються особливості управління та підкорення в епоху глобалізації та інформатизації: завдання, форми, рівні та принципи навчально-виховного процесу, так звана “криза в освіті”, небезпека дегуманізації.

Напружені дискусії ведуться щодо питання про співвідношення влади і насилля. Спроби встановлення клімату толерантності драматично стикаються з підсиленням фундаменталістських тенденцій. При цьому в умовах глобалізації, у зв’язку із становленням інформаційного суспільства та вдосконалення технік маніпуляції свідомістю, засоби та вияви владарювання стають усе більш витонченими та різноманітними.

Посилання

Andrushchenko V. P. Rozdumy pro osvitu. Kyiv, 2004.

Boll T. Vlast. Politicheskie issledovanie. Moskva, 1993. № 5. S. 36-42.

Boduen Zh. Vstup do politolohii. Kyiv : Osnova, 1995.

Veber M. Svoboda i prymus u pravovykh spilnotakh. Kyiv : Osnova, 1998. C. 83-86.

Diurkheim E. Samohubstvo. Sotsiolohichne doslidzhennia. Kyiv : Osnova, 1998.

Ilin I. A. Put duhovnogo obnovleniya. Put k ochevidnosti. Moskva : Respublika, 1993. S. 165-175.

Kejzerov N. M. Vlast i avtoritet. Kritika burzhuaznyh teorij. Moskva : Yuridicheskaya literatura, 1973.

Moskovichi S. Socialnoe predstavlenie: istoricheskij vzglyad. Psihologicheskij zhurnal, 1995. T. 16. № 1. S. 3-18; № 2. S. 3-14.

Parsons T. Novye tendencii v strukturno-funkcionalnoj teorii. O strukture socialnogo dejstviya. Moskva : Akademicheskij proekt, 2000. S. 675-698.

Rajh V. Analiz lichnosti. Moskva : KSP, SPb. : Yuventa, 1999.

Skakunov E. I. Priroda politicheskogo nasiliya. Sociologicheskoe issledovanie, 2001. № 12. S. 22-30.

Florenskij P. Izdatelstvo: Akademicheskij proekt 2012. 905 s.

Fromm E. Chelovek dlya samogo sebya. Psihoanaliz i etika. Moskva : Respublika, 1993. S. 17-190.

Fuko M. Nahliadaty y karaty. Narodzhennia viaznytsi. Kyiv : Osnova, 1998.

Hekhauzen G. Informaciya i samoorganizaciya. Makroskopicheskij pohod k slozhnym sistemam. Moskva, 1991.

Horni K. Nevroz i lichnostnyj rost. Borba za samorealizaciyu. SPb. : Vostochno-Evropejskij institut psihoanaliza, B. S. K., 1997.

Shibutani T. Socialnaya psihologiya. Rostov-na-Donu : Feniks, 1999.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-28

Номер

Розділ

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ