СОЦІОКУЛЬТУРНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ФІЛОЛОГА: ЛІНГВІСТИЧНИЙ АСПЕКТ
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-npu-151.2021.05Ключові слова:
мова, мовлення, лінгвістична школа, соціокультурні детермінанти, філологиАнотація
Вивчення живих природних мов, постійний обмін думками між людьми забезпечує можливість врахування різноманітних пізнавальних позицій, є передумовою ефективної соціальної поведінки. У статті розглянуто соціокультурні детермінанти формування особистості філологів у системі, а саме лінгвістичний аспект. Розглянуто становлення основних напрямків європейського соціокультурного освітнього простору та внесок європейських і української мовознавчих шкіл у становлення мовної особистості.
Зокрема, основу теорії та практики Женевської лінгвістичної школи складають співвідношення ідеального й соціального в явищах мови та мовлення; учені Празької лінгвістичної школи підкреслювали роль мови як системи, що обслуговувала спілкування, стверджуючи, що між розвитком мови і суспільства є безпосередній зв’язок. Українська мовознавча школа продовжувала лінгвосоціокультурну традицію європейських шкіл щодо становлення мовної особистості (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко).
Встановлено, що на кінець XIX століття у провідних західноєвропейських країнах виявилась невідповідність традиційної педагогіки і нових суспільно-економічних та соціокультурних умов, отже педагогічна теорія і практика у провідних країнах Заходу зазнає кардинальних змін. Усі лінгвістичні школи початку ХХ століття сформувались у критиці класичних підходів до вивчення мови та розуміння соціокультурного детермінанта формування мовної особистості. З огляду на соціокультурну освіту працювали: школа “Слова та речі” Рудольфа Мерингера і Гуго Шухардта, школа естетизму Карла Фосслера, школа неолінгвістики Джуліо Бертоні та інші.
Соціокультурний характер мови, згідно з науковими джерелами у галузі мовознавства, представлено таким чином: мова – душа нації; відображення національного характеру; засіб збереження досвіду народу; відображення світобачення народу; різні мови передають різне світобачення народів; мова впливає на націю посередництвом літератури; вона залежить від нації через індивід.
Посилання
Budagov R. A. G. Shuhardt kak lingvist. Russkij yazyk v shkole, 1940. № 3. S. 18-25.
Desnickaya A. V. O lingvisticheskoj teorii Avgusta Shlejhera. Voprosy yazykoznaniya, 1971.
Zubkova L. G. Yazyk v zerkale znakovyh teorij: k opredeleniyu determinanty lingvisticheskoj koncepcii F. de Sossyura. Vesti. Ros. un-ta druzhby narodov. Ser.: lingvistika. Vip. 2. Moskva, 1995.
Kononenko P. Natsionalna pedahohika v reformuvanni osvity. Osvita i upravlinnia. T. 1. № 3, 1997. S. 71-76.
Makhinov V. M. Sotsiokulturnyi napriam pidhotovky maibutnikh uchyteliv u konteksti novoi filosofii osvity. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. Vyp. 24, 2009. S. 161-166.
Makhinov V. M. Stanovlennia movnoi osobystosti v istorii rozvytku yevropeiskoho sotsiokulturnoho osvitnoho prostoru / za red. M. B. Yevtukha. Kyiv : Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova, 2012. 428 s.
Narumov B. P. Socialnaya koncepciya yazyka F. de Sossyura : (na materiale per. “Zametok po obshej lingvistike”). Izv. Ser. lit. i yaz. Moskva, 2002. T. 51.
Panko T. Mova i natsiia v estetychnii kontseptsii I. Franka. Lviv : Svit, 1992.
Potebnia O. O. Estetyka i poetyka slova : nauk. zbirnyk. Kyiv, 1981. 434 s.
F. de Sossiur. Kurs zahalnoi linhvistyky. Kyiv : Osnovy, 1998. 324 s.
Fossler K. Grammatika i istoriya yazyka. K voprosu ob otnoshenii mezhdu “pravilnym” i “istinnym” v yazykovedenii. Logos, Vyp. 1. Moskva, 2003.
Shevchenko L. Kontseptsiia rozvytku ukrainskoi literaturnoi movy u doslidzhenniakh I. Franka. Literaturoznavchi studii. Kyiv : Vydav. polihraf. tsentr “Kyivskyi universytet”, 2002. S. 390.
Shlejher A. Otryvki iz rabot. V kn.: Zvegincev V. A. Istoriya yazykoznaniya 19 i 20 vekov v ocherkah i izvlecheniyah, ch. 1. Moskva, 1964.
