ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ ТУРИСТІВ ДО ГІРСЬКИХ УМОВ КАРПАТ

Анотація

Одним із ключових аспектів сучасної підготовки та організації туристичних походів є забезпечення життєдіяльності учасників. Тривале перебування у природному середовищі суттєво впливає на функціонування організму як єдиної системи, зокрема на підтримання фізіологічних, біохімічних та психологічних процесів у відповідь на несприятливі фактори. До таких факторів належать: умови зовнішнього середовища, фізичні й фізіологічні складнощі маршруту, киснева недостатність (гіпоксія) у гірській місцевості, технічна складність маршрутів, а також психоемоційна напруга, пов’язана з походом.

В останні роки інтерес до туристських подорожей в Україні значно зріс. Фізико-географічне розташування та природні ресурси країни сприяють задоволенню різноманітних запитів туристів щодо активного відпочинку та спортивного туризму, зокрема пішохідного, водного, велосипедного та лижного. Такі подорожі можуть мати оздоровчу, спортивну, пізнавальну, краєзнавчу чи дослідницьку спрямованість.

Гірські регіони часто стають місцем для проведення різних видів подорожей та походів, використовуючи висоти низькогір’я (800-1500 м), середньогір’я (1500-2500 м) і високогір’я (понад 2500 м). Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених адаптації організму до високогір’я та середньогір’я, спеціалізована література, що стосується акліматизації до умов низькогір’я, залишається обмеженою й здебільшого орієнтована на спортсменів високого рівня.

Адаптація туристів до гірських умов Карпат потребує спеціальних досліджень, що враховують особливості клімато-географічного середовища регіону, фізіологічні реакції організму та специфіку фізичних навантажень у подорожах.

У статті представлені результати збору, аналізу та систематизації даних про кліматичні та географічні особливості Карпат, а також дослідження адаптації серцево-судинної та дихальної систем туристів різного віку до умов гірської місцевості.