ЦИФРОВА КУЛЬТУРА ФАХІВЦІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-npu-154.2022.06Ключові слова:
цифрова культура, цифрова культура фахівців природничих спеціальностей, цифровізація, цифрові комунікації, цифрова грамотністьАнотація
У статті здійснено аналіз сучасної освітньої дефініції – цифрової культури. На основі вивчення вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, державних нормативно-правових документів доведено,, що назване поняття виходить за межі технологічної або цифрової галузі. Цифрова культура охоплює широке коло освітніх, культурологічних, соціогуманітарних та інших аспектів. Основні смислові акценти цифрової культури пов’язані з виникненням нових специфічних інформаційно-віртуальних форм культури та культурної комунікації.
Проведено аналіз наукових праць, який засвідчив інтерес учених до нових тенденцій цифровізації освітнього процесу. Впродовж останніх років з’явилося чимало нових та оновлених понять і термінів, пов’язаних з упровадженням цифрових технологій в освіту. Серед них слід виокремити такі, як: “цифрове навчання”, “онлайн-педагогіка”, “гібридна педагогіка”, цифровий інтелект”, “цифрова культура" тощо. Всі зазначені терміни характеризуються різноаспектністю тлумачень, оскільки називають явища та процеси, які виконують велику кількість освітніх функцій.
Поняття цифрової культури розглянуто на декількох рівнях і вказано, що матеріальний відповідає за технічні системи сучасних цифрових пристроїв; функціональний – забезпечення діяльності інститутів, які визначають форми взаємодії; символічний – опис символічної природи цифрової культури; ментальний – укорінення культури в психічне і психологічне сприйняття дійсності людиною; духовно-ціннісний – розвиток цінності цифрової культури в національному, міжнаціональному, релігійному, соціально-політичному, метафізичному контекстах.
Вказано, що майбутні фахівці природничих спеціальностей повинні мати можливість використовувати цифрові технології для співпраці з іншими, досягнення професійних, особистих, соціальних цілей, за підтримки їхнього активного громадянства та соціальної інтеграції. Цифрові навички мають містити можливості використання, фільтрування,, програмування та публікування цифрового контенту, мати можливість керувати та захищати інформацію, вміст, дані та цифрові ідентифікації, а також ефективно взаємодіяти з програмним забезпеченням, пристроями, штучним інтелектом або роботами (програмними ботами) тощо.
Посилання
Аналітична записка. “Питання розвитку цифрової культури українського соціуму”, Нац. ін-т стратегічних досліджень (2014, Вересень). URL:http://www.niss.gov.ua/articles/1631/.
Гевко І. В., Макаренко Л. Л., Сенківська Л. І., Шпильовий Ю. В. Механізми вдосконалення професійної підготовки здобувачів освіти засобами цифрових технологій Науковий часопис національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 5 Педагогічні науки: реалії та перспективи. Збірник наукових праць. М-во освіти і науки України, Нац. пед.. ун-т імені М.П.Драгоманова. Випуск 86. Київ : Видавничий дім «Гільветика», 2022. 244 с.
Національний інститут стратегічних досліджень (2014, Вересень). Аналітична записка “Питання розвитку цифрової культури українського соціуму” URL : http://www.niss.gov.ua/articles/1631/
Gere C. Digital Culture. London, UK : ReactionBooksLtd, 2002.
Jenkins Н., Purushotma R., Weigeletal M. “Confronting the Challenges of Participatory Culture: Media Education for the 21st Century”, Foundation Reports on Digital Media and Learning. Cambridge, MA, London : The MIT Press, 2009.
Belshaw D. The Essential elements of digital literacies, 2011. URL:http://digitalliteraci.es/.
Овчарук О. В. Інформаційно-комунікаційна компетентність як предмет обговорення: міжнародні підходи Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей у контексті євроінтеграційних процесів створення інформаційного освітнього простору ; В. Ю. Биков, О. В. Овчарук, Ред. Київ, Україна : Атіка, 2014. С. 7-16.
Кудлай В. О. Цифрова грамотність особистості в контексті розвитку інформаційного суспільства. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: філософія, культурологія, соціологія. Вип. 10. С. 97-104, 2015.
Особливості інформатизації освіти в системі неперервної освіти / Л. Л. Макаренко, І. Н. Орос, А. А. Певсе Неперервна освіта в соціокультурних вимірах : колективна моногрaфiя / Н. Г. Ничкало (голова) / М-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; кафедра освіти дорослих. Київ : ОЛДІ-Плюc, 2018. С. 140-161.
Scott C. “The Futures of Learning 3: What kind of pedagogies for the 21st century?”, UNESCO Education Research and Foresight, Paris. [ERF Working Papers Series, no. 15]. URL:http://unesdoc.unesco.org/images/0024/002431/243126e.pdf).
Макаренко Л. Л. Інформаційно-освітнє середовище вищого навчального закладу як важливий чинник процесу професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя Наукові записки : [збірник наукових статей] / М-во освіти і науки України, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; укл. Л. Л. Макаренко. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2013. Випуск СXV (115). С. 113-127.(Серія педагогічні та історичні науки).
Ala-Mutka K. Mapping Digital Competence: Towards a Conceptual Understanding. Luxemburg : IPTS-JRC”, 2011. URL:http://ipts.jrc.ec.europa.eu/publications/pub.cfm?id=4699.
Ferrari A. Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks. Luxemburg : IPTS-JRC, 2011. URL:http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf.
Прохорова C. М. Поняття цифрової компетентності вчителя іноземної мови у світовому освітньому просторі. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. Вип. 4. С. 113-116, 2015. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/VZhDUP_2015_4_24.