ЛІТЕРАТУРНІ ВИМІРИ ПЕЙЗАЖНОЇ ЛІРИКИ У ФОРМУВАННІ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

Дитяча література в цілому та пейзажна лірика у сприйнятті дітьми дошкільного віку зокрема – потужний об’єкт досліджень у сфері психолого-педагогічних та філологічних наук, що сприяє репрезентації особливого періоду становлення емоційної сфери особистості дитини та переходу з дошкільного віку у молодший шкільний вік.

Стаття досліджує вплив пейзажної лірики на формування емоційної сфери дітей старшого дошкільного віку. Авторами наукового доробку підкреслено, що емоційний компонент присутній у всіх психічних процесах і станах людини, формуючи основу будь-якої її активності та сфери діяльності. Наголошено, що старший дошкільний вік є сенситивним щодо формування емоційної сфери дитини, як складного психологічного явища, що охоплює розвиток навичок соціальної взаємодії, здатність регулювати емоції та поведінку в колективі, формування міжособистісних зв'язків, а також становлення самооцінки та ідентичності.

Акцентовано увагу на тому, що дитяча література, з її фокусом на відображенні широкого спектру емоцій, станів та почуттів, може слугувати ефективним інструментом для досягнення зазначеної мети. Проаналізовано наукові напрацювання, які підтверджують значущість впливу пейзажної лірики на формування емоційної сфери дітей старшого дошкільного віку. У роботі розглянуто літературні твори, у яких описується природа, та їхню здатність викликати у дітей різноманітні емоції.

Здійснено коротку характеристику ліричних творів митців, творча спадщина яких найчастіше вивчається в закладах дошкільної освіти, зокрема поезія Т. Шевченка, Л. Українки, О. Олеся. Узагальнено зміст пейзажної лірики митців, який, на думку авторів статті, представлений окремими ідейно-естетичними лініями: зокрема, акцентується необхідність охорони, захисту та шанування природи; пейзаж розглядається як джерело філософського осмислення буття; підкреслюється значення духовного та морального самовдосконалення; відображається велич і краса світу, а також прагнення до поклоніння природі; розглядаються питання життя і смерті у контексті взаємодії людини і природи.