ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИСТЕНТНОСТІ ПСИХОСОМАТИЧНОМУ ВИГОРАННЮ МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/NZ-udu-160.2025.12

Ключові слова:

психосоматичне вигорання, менеджер освіти, професійний стрес, резистентність, емоційний інтелект, організаційно-методичні умови, профілактика вигорання, психологічна підтримка

Анотація

У сучасних умовах освітнього менеджменту проблема психосоматичного вигорання набуває особливої актуальності. Висока інтенсивність управлінської діяльності, постійний тиск відповідальності, необхідність швидкого ухвалення рішень та адаптації до змінних умов функціонування закладів освіти призводять до емоційного виснаження та зниження професійної ефективності керівників. У цьому контексті важливим завданням є формування резистентності до психосоматичного вигорання менеджерів освіти, що потребує розробки та впровадження ефективних організаційно-методичних умов для їхньої професійної діяльності.

Стаття присвячена аналізу концептуальних підходів до проблеми психосоматичного вигорання в освітньому середовищі та визначенню стратегій його попередження. Розглянуто психологічні, організаційні та методичні чинники, що сприяють підвищенню стійкості керівників закладів освіти до професійного вигорання. Визначено основні механізми розвитку синдрому вигорання, серед яких – хронічний стрес, когнітивне перевантаження, низький рівень соціальної підтримки та відсутність ефективних стратегій саморегуляції. Окреслено негативні наслідки вигорання для освітніх менеджерів, зокрема зниження мотивації до праці, погіршення психоемоційного стану, розвиток психосоматичних розладів та зниження загальної результативності управлінської діяльності.

У статті акцентовано увагу на важливості створення сприятливих організаційних умов для формування резистентності до вигорання. Обґрунтовано роль корпоративної культури, що базується на принципах психологічної безпеки, взаємопідтримки та професійного розвитку. Визначено ключові організаційні заходи, які сприяють зниженню рівня професійного стресу, серед яких: оптимізація робочого навантаження, впровадження гнучких графіків роботи, використання технологій тайм-менеджменту та створення ефективної системи комунікації між працівниками освітньої сфери.

Значну увагу приділено методичним підходам до профілактики та подолання психосоматичного вигорання. Запропоновано комплексні методи психологічної підтримки керівників закладів освіти, включаючи тренінги зі стресостійкості, розвиток емоційного інтелекту, навчання технік саморегуляції та використання когнітивно-поведінкових стратегій для подолання негативних наслідків стресу. Розглянуто значення коучингу та менторства в освітньому середовищі як ефективних методів підвищення професійної адаптації та особистісного розвитку менеджерів освіти.

Окремо проаналізовано роль цифрових технологій у профілактиці психосоматичного вигорання. Показано, що використання сучасних онлайн-платформ для самонавчання, мобільних застосунків для медитації та релаксації, а також інструментів для організації часу сприяє зниженню рівня стресу та поліпшенню емоційного стану керівників закладів освіти.

Важливим аспектом є також питання соціальної підтримки. У статті наголошується на необхідності розширення можливостей для професійного спілкування керівників закладів освіти, створення спільнот практики, де вони можуть обмінюватися досвідом, отримувати підтримку та знаходити ефективні рішення для подолання професійних викликів. Окреслено значення колегіальної взаємодії, командної роботи та наставництва у процесі зміцнення психоемоційного благополуччя управлінців освітньої сфери.

Зроблено висновок, що формування резистентності до психосоматичного вигорання у менеджерів освіти є комплексним процесом, що потребує системного підходу. Впровадження ефективних організаційно-методичних умов сприяє не лише зниженню рівня професійного виснаження, а й підвищенню загальної якості управління освітніми установами. Запропоновані у статті підходи можуть бути використані як основа для розробки практичних рекомендацій щодо створення здорового й продуктивного освітнього середовища.

Посилання

Бреус Ю. В. Емоційний компонент у структурі освіти вищого навчального закладу. Гуманітарні аспекти формування особистості : збірник статей VI Всеукраїнської наукової конференції, 27 квітня 2012 р. Львів : ЛДУ БЖД, 2012. С. 277-287.

Зарицька В. В. Необхідність розвитку емоційного інтелекту особистості в процесі її підготовки до професійної діяльності. Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія. 2010. Т. 15. Вип. 16. С. 13-24.

Зелюк В. В. Управління емоційними ресурсами в організації. Освіта Полтавщини : часопис. 2011. № 23-24. С. 3-7.

Кокун О. М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця : монографія. Київ : ДП «Інформ.-аналіт. агентство», 2012. 200 с.

Коняєва Л., Гурович О. Особливості синдрому емоційного вигорання у психологів-консультантів. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія. 2022. № 3(56), С. 10-18.

Кошонько Г. А. Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів. Збірник наукових праць Національної академії прикордонної служби України. Серія: Педагогічні та психологічні науки. 2013. № 4 (69). С. 341-350.

Носенко Е. Л. Емоційна розумність як детермінанта успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації. Вісник Дніпропетровського університету. Педагогіка і психологія. 2000. Вип. 6. С. 3-9.11.

Носенко Е. Л., Коврига Н. В. Емоційний інтелект: концептуалізація феномену, основні функції : монографія. Київ : Вища школа, 2003. 126 с.

Jensen S., Kohn C., Rilea S., Hannon R., & Howells G. Emotional intelligence: A literature review. University of the Pacific, Department of Psychology, Stockton, CA.2007, July 15. URL:http://web.pacific.edu/Documents/library/acrobat/EI%20Lit%20

Review%20207%20Final.pdf.

Pappas В. The logic of emotion – Emotional Development and Emotional Intelligence. Athens : Eight publications. 2013.

Teon W., Ch. Yua, S. Chong. Factors influencing job burnout among human resource employees. URL : https://ideas.repec.org/p/cms/1icm11/2011-061-224.html (дата звернення 03.06.2024).

The RC Leadership Profile was developed by the UNSDG Task Force on RC Talent Management. December 2020. URL : https://interagencystandingcommittee.org/resident-coordinatorhumanitarian-сordinatortalent-pipeline.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-02-27

Номер

Розділ

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ