ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ПРАКТИК ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Григоров Г. А., Григорова М. О., Великодна Є. М., Даліба О. К., Рудень В. Б.

Анотація

Сучасні екологічні виклики, такі як зміна клімату, забруднення навколишнього середовища та проблема утилізації відходів, зумовлюють необхідність формування екологічної культури вже на етапі дошкільного дитинства. У статті проведено аналіз методологічних підходів в галузі екологічної культури та свідомості дітей молодшого віку в різних країнах та розглянуто можливість впровадження деяких з них у систему вітчизняного екологічного виховання. Автори обґрунтовують, що саме ранній вік є найбільш сензитивним періодом для закладення основ відповідального ставлення до природи, а ключову роль у цьому процесі відіграє не тільки кваліфікований вихователь, а й оптимальне освітнє середовище, яке надає можливість до отримання практичного досвіду взаємодії з природою.

У дослідженні проводиться комплексний огляд міжнародного досвіду впровадження інноваційних моделей екологічної освіти. Детально аналізуються такі практики, як німецькі «лісові дитячі садки», де навчання відбувається в природному середовищі; шведська програма «Class Mulle», заснована на грі та використанні природного середовища; американські програми «Project Learning Tree» та «Aquatic Project WILD», що орієнтовані на дослідницьку діяльність; а також японський підхід, який інтегрує національні культурні особливості в екологічне виховання. Кожна з цих моделей демонструє позитивний вплив не лише на екологічну свідомість, але й на когнітивний, фізичний, емоційний та соціальний розвиток дітей.

На основі вивченого досвіду стаття пропонує конкретні практичні рекомендації для створення ефективного еколого-освітнього середовища в дошкільних закладах. Серед них: організація просторів з натуральними матеріалами (дерево, каміння), створення лесоподібних зон для дослідницької та творчої діяльності, встановлення компостерів та резервуарів для дощової води для демонстрації природних циклів, використання обладнання на відновлюваних джерелах енергії.

Окремо акцентується увага на критичній ролі людського фактору – вихователів та батьків. Підкреслюється, що без підвищення їхньої екологічної обізнаності та чуттєвості до природи неможливо забезпечити якісне та довгострокове екологічне виховання. Запропоновано заходи щодо вдосконалення підготовки педагогів через збагачення навчальних програм та організацію курсів підвищення кваліфікації, а також просвітницьку роботу з батьками через лекції, семінари та спільні заходи.

У висновках зазначається, що успішна реалізація екологічного виховання можлива за умови створення збагаченого природного середовища, системної підготовки педагогів на основі апробованих міжнародних методик та їхньої адаптації до національного контексту, а також активного залучення родин до формування екологічної культури майбутніх поколінь.