КОМУНІКАТИВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА

Автор(и)

  • А. С. Ладний
  • О. Ю. Кедіс

DOI:

https://doi.org/10.31392/NZ-npu-142.2019.14

Ключові слова:

хоровий диригент, виконавець, комунікація, творчість, обробка

Анотація

У статті аналізуються ті завдання, що постають перед хоровим диригентом. Визначено комунікативний характер даного типу виконавської діяльності. Музичний твір розгортається у часі та наповнюється сенсом, якщо він отримує вірного прочитання з боку виконавців та передається слухачам. Підкреслено багатовекторність комунікації, яка здійснюється диригентом у ході знайомства з музичним твором, його аналізом, розробкою, виконанням. Зазначено, що при виконанні обробок народних пісень відбувається створення додаткових сенсів, що потребують свого розшифрування. Наголошено на визначній ролі жесту та міміки як універсальних засобів спілкування між диригентом та виконавським колективом. Завдяки налаштованості виконавців-хористів до співдії буде досягатися комунікація, коли найменша зміна нюансування буде передаватися від диригента до виконавців. Єднання диригента та виконавського колективу в емоційно-творчому пориві є запорукою плідної співдії, результатом якої стає донесення твору до слухача.

У статті висвітлено особливості комунікації, яку здійснює хоровий диригент при роботі над музичним твором, його виконанні та взаємодії з учасниками творчого процесу.

Диригент є виконавцем, чия діяльність за своєю сутністю має комунікативний характер. Специфіка його комунікації пов’язана з роботою над музичним твором, який виступає своєрідним смислоутворюючим містком до композитора. У разі виконання обробки народної пісні перед диригентом постає більш складне завдання, адже додається завдання розшифрування тих кодів, що закладені у фольклорному першоджерелі. Неодмінною частиною комунікативного процесу, який здійснює диригент, є робота з колективом виконавців, яка впроваджується завдяки таким засобам, як жест та міміка. Подальша експлікація комунікативної теорії по відношенню до різних сфер виконавської музичної діяльності уявляється перспективним напрямком.

Посилання

Iven, D. (1975). Chelovek s palochkoj. Dirizherskoe ispolnitelstvo. Praktika. Istoriya. Estetika. Moskva : Muzyka, S. 276-279.

Ikonnikova, L. (2015). Semioticheskie resursy interpretiruyushih zhestov horovogo dirizhera. Voprosy muzykalnogo ispolnitelskogo iskusstva. Seriya 5. Voprosy teorii i istorii ispolnitelskogo iskusstva.

Muzykalnaya pedagogika. Minsk : UO “Belorusskaya gosudarstvennaya akademiya muzyki”, Vyp. 36.

S. 56-68.

Ivanytskyi, A. I. (2004). Ukrainskyi muzychnyi folklor : pidruchnyk dlia vyshchykh uchbovykh zakladiv.

Vinnytsia : NOVA KNYHA, 320 s.

Kanarskij, A. S. (2004). Dialektika esteticheskogo processa. Kiyiv : ZAO “Mironovskaya tipografiya”, 378 s.

Krevsun, M. V. (2010). Mimika kak komponent dirizherskogo apparata i horovoj kommunikacii. Vestnik Taganrogskogo instituta imeni A. P. Chehova. Taganrog, 2. S. 437-444.

Furtvengler, V. (1975). Problema diriguvannya. Dirizherskoe ispolnitelstvo. Praktika. Istoriya. Estetika.

Moskva : Muzyka, S. 398-400.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-01-16

Номер

Розділ

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ