УКРАЇНСТВО ЯК СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ФЕНОМЕН І ЧАСТИНА СВІТОВОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ: ІСТОРИЧНІ ТРАДИЦІЇ ТА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-npu-143.2019.14Ключові слова:
українська історична спадщина, світова цивілізація, культурні традиції, історичні факти, слов’янський феномен, етнографічний потенціалАнотація
На підставі літературно-історичних джерел та історико-культурних фактів у статті автори стверджують, що “українство” – поняття української нації і етносу – завжди були частиною світової цивілізації. Автори наголошують, що коріння української нації закладалося за часів Київської Русі (VIII–XII ст.). Давні традиції в Україні завжди складалися з духовних цінностей народу, які утворили систему морально-етичних засад життєдіяльності українського етносу. Тому Україна, як держава, – прямий спадкоємець Київської Русі і її земель.
Про це писали іноземні хроністи, дипломати, географи та історики, ще в XIII ст., наголошуючи, що навіть територіально Україна входила в європейський простір. Автори наголошують, що саме національна ідея як духовний каталізатор відродження допомогли зберегтися українському народу та українській культурі. Саме духовним і православним початком розгортається історико-педагогічна життєдіяльність нашого народу, трансформуючись в мовах сьогодення до сучасної епохи євроінтеграційних процесів і вітчизняних інноваційних реформ. Результатом побудови такого суспільства має стати вільна особистість з громадянською позицією і світоглядом, вільною взаємодією з “суспільством людей”, це повинна бути згуртована нація, пріоритет якої буде разом з її народом для майбутнього процвітання українського громадського суспільства, збереження трагічної історії української держави.Посилання
Hrytsak Y a. (2000). Narysy istorii Ukrainy. Formuvannia modernoi ukrainskoi natsii – st.
Kyiv : Heneza. 360 s.
Fedyk L . B . (2010). Spilna natsionalna identychnist yak peredumova sobornosti ukrainskykh zemel Nauk.-informats. visnyk. № 1. S. 91-93
Iekelchyk S. (2010). Ukrainofily: svit ukrainskykh patriotiv druh. polov. st. Kyiv : KIS. 272 s.
Tolochko P. P. (1990). Istorychni portrety z istorii davnoruskoi i yevropeiskoi polityky - st. Kyiv.
Malaniuk Ye. (1992). Narysy z istorii nashoi kultury. Kyiv. 201 s.
Melnyk L. H. (1995). Borotba za ukrainsku derzhavnist (V st.). Kyiv.
Smolii V. A., Stepanenko V. S. (1997). Ukrainska derzhavna ideia. Problemy formuvannia, evoliutsii, realizatsii. Kyiv.
Makarchuk S. A., Turii O. Yu. (1990). Ukrainskyi etnos: Istorychnyi rozvytok. Lviv. 51 s.
Zatovskyi A. (2005), protoirei. Pravoslavia yak dukhovno-moralne dzherelo ukrainskoi kultury i osvity.
Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka. Kyiv : Vydavnytstvo: “EKMO”. 238 s. S. 48-53.
Martirosian O. I. (2009) Ukraina yak symvol vichnykh dukhovnykh tsinnostei: (istoryko-pedahohichni narysy) : navch-metod posibnyk dlia studentiv, vykladachiv, naukovtsiv, pratsivnykiv osvity. Kyiv : Milenium. 112 s.
Martirosian O. I. (2006). Pedahohichnyi pidkhid do vykhovannia v Ukraini na zasadakh khrystyianstva: (istoryko – pedahohichnyi aspekt). Naukovi zapysky: [zbirnyk naukovykh statei]; Kyiv : NPU im. M. Drahomanova. LXV (65). 300 c. (seriia pedahohichni ta istorychni nauky). S. 121-124.
Faryna S. Ya. (2005). Sotsiokulturni peredumovy formuvannia ukrainskoi natsionalnoi elity naprykintsi XVI – poch. XVII st. Teoriia i praktyka upravlinnia sotsialnymy systemamy. Kharkiv : NTU “KhPU”. № 2. S. 51-57.
Lavrinenko O. A. (2008). Vplyv zakhidnoievropeiskykh humanistychnykh ta reformatsiinykh idei XVI – sered. V st. na pedahohichnu diialnist vitchyznianoho vchytelia. Pedahohichnyi protses: teoriia i praktyka. Vyp. № 1. 277 s. S. 108-110.
Bulashev H. U. (2009). Ukrainskyi narod (u svoikh lehendakh, relihiinykh pohliadakh i viruvanniakh).
Kyiv : Dovira. 416 s.
Voropai O. (2004) Zvychai nashoho narodu: etnohrafichnyi narys. Kyiv : Oberih. T. 1. 456 s.
Kuz V., Rudenko Yu., Hubko O. (1995). Ukrainska kozatska pedahohika i dukhovnist. Uman. S. 98-102.
Mityurov V. N. (1968). Razvitie pedagogicheskoj mysli na Ukraine v XVI – XVII st. Kiyiv. S. 37-41.
Hod B. (2005). Vykhovannia u bratskykh shkolakh Ukrainy i yevropeiskav pedahohika XVI – XVII st.
Ridna shkola. Kyiv. № 4. S. 51-54.
Dzyuba E. A. (1987). Prosveshenie na Ukraine i ego rol v ukreplenii svyazej ukrainskogo naroda s belorusskim (vtoraya polov. XVI – pervaya polov. XVII st.). Kiyiv : Nauk. dumka. S. 4-9.
Liubar O. O., Fedorenko D. T. (1994). Istoriia pedahohichnoi dumky i osvity v Ukraini: Chastyna II: “Kniazha doba”. Kyiv.
Buzina Oles “Dokievskaya Rus”: (rubrika “Vremya i lyudi”); Gazeta “Segodnya”, subbota, 9 noyabrya 2013 g., Kiyiv, 2013. S. 12-13.
Etnichna istoriia davnoi Ukrainy : kolektyvna monohrafiia. Kyiv, 2000.
Iakovenko N. (2005). Narys istorii serednovichchia ta rannomodernoi Ukrainy. Kyiv : Krytyka. 298 s.
