САМОСТІЙНА РОБОТА ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ САМООСВІТИ СТУДЕНТІВ

Анотація

Проблема самоосвіти – це одна з педагогічних проблем, яка не втрачає своєї актуальності. Адже согодні суспільству потрібна активна, мобільна особистість, що володіє умінням планувати і самостійно організовувати власну діяльність, адекватно оцінювати якість і рівень результатів власної роботи, розширювати освітній простір для вирішення поставлених завдань та цілей. Ці якості відображаються в інтегрованій характеристиці властивостей особистості, яка виявляється в потребі, готовності і здатності до самостійної освітньої діяльності.

У статті проаналізовано основні підходи до визначення понять “самоосвіта” та “самостійна робота”. Здійснено аналіз співвідношення окреслених понять, який показав, що це два складних види діяльності, які можуть бути пов’язані між собою або збігатися один з одним окремими компонентами, зсув цих понять може привести до неправильного вибору форм, засобів і методів їх практичної реалізації. Самостійну роботу слід розглядати лише як необхідну складову процесу самоосвіти, вона формує готовність до самоосвіти, створює основу для можливості здійснення безперервної освіти та постійного підвищення своєї кваліфікації. Оскільки процес самоосвіти відбувається під час самостійної роботи студентів, ми можемо відзначити, що самоосвіту можна вважати метою і результатом діяльності, а самостійну роботу – засобом досягнення результату. Наголошено, що в умовах сьогодення самостійна робота не забезпечує якісну реалізацію поставлених перед нею завдань оскільки має недостатню цілеспрямованість, проблемність, навчально-методичне і технічне забезпечення, слабку контрольованість, недостатню диференційованість і варіативність.