ОСНОВИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УЧНІВ РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЗАДАЧІ З ФІЗИКИ

Анотація

У статті розглядаються питання, які стосуються методики навчання учнів розв’язувати задачі з фізики, а саме: розкрито зміст задачі, мету її розв’язання, розкрито дидактичні функції задачі (пізнавальну, відтворюючу, тренувально-формуючу, конструктивну, мотиваційну, систематизуючу, діагностико-профілактичну, контрольно-коригувальну), показано, що системний підхід до процесу навчання передбачає поєднання репродуктивної і творчої діяльності учнів. Залежно від характеру діяльності учнів під час розв’язування задач останні поділяються на стандартні і творчі. Робиться акцент на те, що навчальна творча задача характеризується тим, що в результаті її розв’язання знаходять суб’єктивно новий результат.

Зазначено, що сутність застосування задач як способу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів полягає в раціональному доборі і використанні системи фізичних задач як творчих, так і алгоритмічних та керуванні, за потребою, ходом їх розв’язування вчителем фізики.

Побачити нову ідею – основна трудність таких задач. У процесі їх розв’язування учень опиняється в умовах проблемної ситуації, яку треба виявити, сформулювати або переформулювати. Звичайно, ступінь участі учнів у розв’язуванні таких задач виявляється неоднаковим і значною мірою залежить від їхніх можливостей. Для успішного керування процесом розв’язування треба відбирати задачі за принципом їх послідовного і поступового ускладнення. Занадто легкі задачі не можуть підтримувати пізнавальну активність учнів на належному рівні, а непосильні задачі підривають їх віру в свої можливості, породжують негативні емоції, знижують інтерес до навчання, тому потрібно розраховувати на високий, але посильний для учнів рівень трудності. Процес навчання – це і процес виховання багатьох рис людини, у тому числі наполегливості в досягненні мети, волі, старанності. Тому задачі в міру набування учнями знань, навичок і вмінь треба ускладнювати.