УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ З КІБЕРБЕЗПЕКИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-npu-145.2019.01Ключові слова:
професійна підготовка, магістратура, IT-фахівці, кібернетичний простір, кібербезпека, нормативно-законодавче забезпечення.Анотація
Стаття присвячена одній з актуальних проблем підготовки фахівців з кібербезпеки – реформуванню та модернізації системи ІТ-освіти на рівні магістратури. Констатовано, що у сучасному інформаційному суспільстві спостерігається залежність розвитку економічної, політичної та соціальної сфер від інформаційної та кібернетичної спроможності країни. Основну увагу зосереджено на аналізі нормативно-законодавчої бази у галузі кібербезпеки різних країн. Наголошено, що необхідності удосконалення нормативно-законодавчого забезпечення щодо регулювання процесів створення єдиного кіберпростору та освітнього простору між країнами ЄС, що сприятиме об’єднанню зусиль з кібернетичної безпеки країн-членів.
Розглянуто найбільш важливі закони та підзаконні акти, що розробляються міжнародними організаціями для удосконалення професійної підготовки магістрів з кібербезпеки. Визначено напрями удосконалення, зокрема: оновлення змісту освітніх та освітньо-наукових програм; розроблення рамкової моделі компетенцій для фахівців у галузі кібербезпеки; посилення інтеграції ІТ-освіти й науки; академічне визнання магістерських освітніх програм у ЄС. Виокремлено основні вимоги ЄС до професійної діяльності та професійної компетентності магістрів з кібербезпеки. З’ясовано, що перспективними цілями інтеграції країн ЄС у галузі підготовки магістрів з кібербезпеки є досягнення найвищого рівня професійної та академічної свободи, реформування IT-освіти.
Посилання
Bystrova, B. V. Profesiina pidhotovka bakalavriv z kiberbezpeky u vyshchykh navchalnykh zakladakh SShA [Professional training of bachelors in Cybersecurity in the US Higher Education Institutions]: dys. … kand. ped. nauk : 13.00.04 – teoriia i metodyka profesiinoi osvity / In-t ped. osvity i osvity doroslykh NAPN Ukrainy. Kyiv, 2018. 259 s. [in Ukrainian]
Council of Europe. (2001). Convention on Cybercrime, No. 185. Budapest, European Treaty Series, 22 р.
Council of Europe. (2010). A Digital Agenda For Europe, The European economic and social committee and the committee of the regions, 19 р.
Council of the European Union. (2014). Cyber defence policy framework, Brussels, 14 р.
Council of the European Union. (2015). The European agenda on security. Brussels, the European economic and social committee and the committee of the regions, 20 р.
European Commission. (2013). Cybersecurity Strategy Of The European Union: An Open, Safe And Secure Cyberspace. Brussels, The European economic and social committee and the committee of the regions, 20 р.
European Union. (2013). Directive 2013/40/EU of the European Parliament and of the Council of 12 August 2013 on attacks against information systems and replacing Council Framework Decision 2005/222/JHA, Official Journal of the European Union, L 218/8, 1-7.
European Union. (2016). Directives of the european parliament and of the council of 6 july 2016 concerning measures for a high common level of security of network and information systems across the Union the European Parliament the Council of the European Union, Official journal of the European Union, 194/1, 1-32.
Masuda Y. (1990). Managing in the information Society : Releasing synergy Japanese style. Oxford. 293 р.
McCormick K. (2013). Engineers in Japan and Britain : Education, Training and Employment. Routledge. 328 p.
NATO. (2016). Cybersecurity: a generic reference curriculum, Kingston, ON Canada: NATO graphics & printing, 72 p.
Radunović, V. (2013). DDoS - Available Weapon of Mass Disruption. Proceedings of the 21st Telecommunications Forum (TELFOR), P. 5-9.
