ОСОБЛИВОСТІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФІВ (СONTEMPORARY DANCE)

Анотація

У статті розглянуто основні вектори формування майбутнього фахівця-хореографа, які характеризуються різноаспектністю, адже залежать від особистісних мотивів здобувача освіти, його оточення, соціально-політичної ситуації в країні тощо.

Проаналізовано наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, в яких вивчено питання щодо фахової підготовки хореографів у ЗВО, а також способи ефективної організації освітнього процесу. Науковці наголошують на проблемі розвитку професійної майстерності майбутніх хореографів, яку тлумачать як сукупність хореографічних та педагогічних навичок, що суттєво впливають на професійне становлення студентів.

Методологічний концепт відображає розкриття сутності творчого потенціалу хореографів і механізму, що відтворює внутрішні системні взаємозв’язки професійного становлення хореографів у системі неперервної освіти, а формування модельних параметрів творчого потенціалу хореографів відбувається на концептуально-методологічних засадах.

Вказано, що сучасний танець є водночас важливим транслятором та генератором актуальних культурних значень і смислів, оскільки надає можливість особистості повернутися до мудрості тіла і за допомогою різноманітних рухів віднайти гармонійне поєднання тілесності та свідомості, яке, зі свого боку, сприятиме розвиткові майбутнього фахівця.

Окрім цього, увага акцентується на важливості класичного танцю, що безпосередньо впливає на розвиток професійної майстерності майбутнього хореографа. Не менш значними вважаються і професійне виконавство, методика викладання основ танцю, здатність планувати заняття різної складності тощо.

Вивчено особливості методики викладання дисциплін сучасного танцю та досліджено навчальні компоненти, які вважаються одним із основних етапів активізації індивідуальних ресурсів особистості в освітньому процесі.

Доведено, що формування особистості й творчого потенціалу майбутніх хореографів у системі неперервної освіти залежить від суб’єктної та рефлексивної позицій, саморегульованого розвитку особистості хореографа у різних видах хореографічної діяльності, що збагачується за допомогою суб’єкт-суб’єктної взаємодії та ґрунтується на методологічному, науково-теоретичному і практико-методичному концептах.