РОЛЬ І МІСЦЕ САМООЦІНКИ У СИСТЕМІ САМОРОЗВИТКУ ПЕДАГОГА

Анотація

У статті розглянуто роль визначення адекватної самооцінки у професійному становленні педагога. Педагог повинен не лише вміти працювати над собою та самоудосконалюватися, а ще й помічати власні недоліки та усувати їх. Проаналізовано шляхи формування оптимальної самооцінки, які допоможуть здобувачеві освіти адаптуватися, знайти спільну мову з оточуючими та проявити свої позитивні якості.

Проведено наукове спостереження, в результаті якого з’ясовано, що більшість студентів мають оптимальну самооцінку, можуть критично до себе ставитися та швидко вирішувати проблеми, орієнтуючись на наявні здібності. Значно менша кількість здобувачів освіти не змогла оцінити себе оптимально, що свідчить про невміння аналізувати власні вчинки, сформовані якості тощо. Цей факт має негативний вплив на становлення майбутнього професіонала, адже особистість припиняє саморозвиватися.

Вказано, що самооцінку безпосередньо пов’язують із самоуправлінням, оскільки педагог може успішно працювати лише за умови всебічного самоаналізу, який дасть змогу швидко виконувати поставленні завдання, використовуючи при цьому творчий підхід.

Провідною формою активності здобувачів освіти освітнього рівня “бакалавр” є спілкування, що пояснюється специфікою обраної професії. Саме під час спілкування здобувачі освіти пізнають себе та інших, розвивають комунікабельність, вчаться визначати позитивні та негативні людські якості. Не менш важливою формою активності для студентів першого курсу є переживання, яке зумовлене зміною найближчого оточення, пізнанням нового. У процесі переживань особистість починає замислюватися над тим, як поводитися у колективі, що призводить до формування власної самооцінки. Доведено, що самооцінка може змінюватися залежно від зовнішніх і внутрішніх обставин, що і призводить до трансформації життєвих пріоритетів майбутнього педагога загалом.