СТОРІТЕЛІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ
Возняк І. І., Тонконог І. В.
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-udu-161.2025.04Ключові слова:
сторітелінг, дискурсивна компетентність, майбутні вчителі початкових класів, педагогічна освіта, комунікативні навички, типи дискурсу, методика навчанняАнотація
Стаття присвячена дослідженню потенціалу сторітелінгу як ефективного інструменту формування дискурсивної компетентності майбутніх учителів початкових класів в сучасних освітніх умовах. Розглянуто актуальність проблеми розвитку комунікативних навичок та вміння ефективно взаємодіяти в педагогічному процесі. Проаналізовано наявні наукові публікації з питань використання сторітелінгу в освіті та визначено необхідність поглибленого вивчення його ролі у формуванні дискурсивної компетентності педагогів.
У статті розкрито сутність поняття “дискурсивна компетентність” вчителя початкових класів та обґрунтовано багатогранність сторітелінгу як педагогічного методу через аналіз різних наукових підходів до його визначення (комунікативного, наративного, психологічного, педагогічного, культурологічного). Доведено, що використання сторітелінгу сприяє розвитку розуміння різних типів дискурсу, удосконаленню зв'язного мовлення, адаптації мовлення до аудиторії, збагаченню комунікативних стратегій, стимулюванню креативності та практичному застосуванню мовних знань.
Запропоновано систему практично орієнтованих завдань для інтеграції сторітелінгу в процес підготовки майбутніх учителів початкових класів, спрямованих на розвиток різних аспектів їхньої дискурсивної компетентності. Обґрунтовано висновки щодо ефективності використання сторітелінгу для формування ключових професійних якостей майбутніх педагогів.
Запропоновані практичні завдання охоплюють аналіз історій, створення власних наративів різних жанрів та типів дискурсу, використання прийомів сторітелінгу, а також рефлексію власного досвіду. Стаття підкреслює важливість оволодіння мистецтвом сторітелінгу для підвищення якості професійної підготовки майбутніх учителів та їхньої здатності створювати ефективне навчальне середовище.
Результати дослідження можуть бути корисними для викладачів педагогічних закладів, методистів та усіх, хто цікавиться інноваційними підходами до розвитку професійної компетентності педагогів.
Посилання
Бойє П. Релігія пояснена: Еволюційне походження релігійної думки. Basic Books. 2001, 385 с.
Бондаренко Н. В. Сторітелінг як засіб розвитку мовленнєвої компетентності молодших школярів. Молодий вчений. 11 (51). 2017. С. 130-135.
Брунер Дж. Актуальні розуми, можливі світи. Harvard University Press. 1986. 144 с.
Василець О. П., Білоусова Н. В. Сторітелінг на уроках української мови. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2019. № 2. С. 59-64.
Гич Г. М. Сторітелінг як інноваційна методика формування мовної компетентності учнів ЗНЗ. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки. № 4. 2015. С. 188-191.
Готтшалл Дж. Тварина-оповідач: як історії роблять нас людьми. Mifflin Harcourt, 2012. С. 232.
Гужва Є. Сторітеллінг як засіб формування професійних компетентностей здобувачів вищої педагогічної освіти. Вісник Сковородинівської академії молодих учених : зб. наук. пр. / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди ; [за заг. ред. Ю. Д. Бойчука]. Харків, 2024. С. 21-26.
Дерріда Ж. Граматологія (пер. з англ. Г. К. Співак). Johns Hopkins University Press. 1976. 444 с.
Житницька А. А. Сторітелінг як метод формування гнучких навичок комунікації майбутніх учителів іноземних мов. URL : https://www.researchgate.net/publication/363268480_STORITELING_AK_METOD
_FORMUVANNA_GNUCKIH_NAVICOK_KOMUNIKACII_MAJBUTNIH_
UCITELIV_INOZEMNIH_MOV
Кайдалова Л. Г. Педагогічний сторітелінг у підготовці майбутніх фахівців охорони здоров’я. Інноваційна педагогіка. 2020. Вип. 29. Т. 1. С. 136-139.
Ліпман Д. Удосконалюємо мистецтво розповіді: Поза основами для всіх, хто розповідає історії в роботі та грі (American Storytelling). Atlanta, National Book Network. 1999. 224 с.
Мазурок М., Саприкіна О. Сторітелінг як ефективний інструмент формування комунікативної компетентності здобувачів освіти Нової української школи. Молодь і ринок. № 1/199. 2022. С. 160-165.
МакКі Р. Історія: Сутність, структура, стиль та принципи написання сценаріїв. HarperCollins. 1997. 427 с.
Маринченко Г. Сторітеллінг як інноваційний метод в українській педагогіці та його використання на уроках історії. Теорія та методика навчання суспільних дисциплін. 2019. Вип. 7. Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка. С. 10-13.
Панченко Л. Цифровий сторітелінг в освіті дорослих: бар’єри та шляхи їх подолання. Інформаційні технології і засоби навчання. 2020. Том 79. № 5. С. 109-125.
Рікьор П. Час і наратив (пер. з англ. К. МакЛафлін і Д. Пеллауер). University of Chicago Press. (Оригінал опубліковано французькою у 1983-1985 рр.), 1984.
Саєнко Н., Созикіна Г. Використання методу сторітеллінгу в навчанні іноземних мов студентів ЗВО. Вісник Національного університету “Чернігівський колегіум” імені Т. Г. Шевченка. Серія : Педагогічні науки. 2020. Вип. 9 (165). С. 119-125.
Салюк Б., Школа І. Цифровий сторітелінг у навчанні англійської мови здобувачів вищої освіти. Наукові записки БДПУ. Серія : Педагогічні науки. Вип. 2. Бердянськ : БДПУ, 2022. 494 с. С. 376-384.
Сіммонс А. Фактор історії: Натхнення, вплив і переконання через мистецтво сторітелінгу. Tomlinson & Associates – “Organizational Excellence. A Culture of Discipline, 2006. URL : https://www.researchgate.net/publication/265063858_The_Story_Factor_Inspiration
_Influence_and_Persuasion_through_the_Art_of_Storytelling
Скакун Н. С. Використання вчителем природничих наук сторітеллінгу як інструменту розвитку креативності. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2018. 61. С. 184-192.
