ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА УНІВЕРСИТЕТУ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Жижко Т. А., Макаренко Л. Л.
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-udu-164-2.2025.04Ключові слова:
корпоративна культура, заклад вищої освіти, стратегічне управління, організаційні цінності, академічна спільнота, університетська автономія, імідж університету, ефективність менеджментуАнотація
У статті здійснено системний аналіз феномену організаційної культури закладу вищої освіти як ключового ресурсу стратегічного управління. Вказано, що в умовах глобалізації освітнього простору, зростання конкуренції та автономізації університетів традиційні адміністративно-командні методи управління втрачають свою ефективність, поступаючись місцем ціннісно-орієнтованому менеджменту.
Проаналізовано наукові погляди вітчизняних і зарубіжних учених на специфіку формування організаційної культури у закладах вищої освіти. Університетська культура має унікальну специфіку, пов’язану з академічними свободами, творчим характером праці та високим рівнем інтелектуального потенціалу всіх учасників освітнього процесу, тому вона відіграє важливу роль у підготовці майбутніх фахівців.
Розкрито сутність і структурні компоненти організаційної культури університету (артефакти, проголошені цінності, базові уявлення). Зазначено, що культура університету базується на дуалізмі, тобто консервативних академічних традиціях і необхідності підприємницької активності й інновацій. Ефективне управління полягає у гармонізації цих векторів.
Визначено основні функції організаційної культури, зокрема: інтегруючу, мотиваційну, іміджеву, адаптивну і регулятивну. Досліджено, як тип організаційної культури (кланова, адхократична, ринкова, ієрархічна) впливає на ефективність освітньої та наукової діяльності. Запропоновано механізми діагностики і трансформації організаційної культури з метою забезпечення інституційної стійкості й інноваційного розвитку університету.
Доведено, що організаційна культура університету є важливим стратегічним активом й інструментом ефективного управління, який базується на управлінському ефекті, людському капіталі та стратегії змін.
Посилання
Андрущенко В. П. Світанок Європи: проблема формування нового учителя для об’єднаної Європи ХХІ століття. 3-тє вид. Київ : Знання України, 2015. 1099 с.
Жижко Т. А. Місце демократії в університетській освіті. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія / М-во освіти і науки України, Харківський нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2014. Вип. 42. С. 207-216.
Шейн Е. Організаційна культура та лідерство. Київ : Companion Group, 2018. 364 с.
Макаренко Л. Л. Проектування і формування організаційної культури (психолого-педагогічний аспект). Наукові записки. Серія : Педагогіка: збірник наукових статей / Міністерство освіти і науки України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2019. Вип. СXLVI (146). С. 68-78.
Калашнікова С. А. Лідерство в сучасній вищій освіті: глобальні тенденції та українські реалії. Вища освіта України. 2019. № 2. С. 14-22.
Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму в стратегії освітнього простору. Київ : Педагогічна думка, 2008. 420 с.
Рябова Н. В. Корпоративна культура як чинник забезпечення якості вищої освіти. Теорія і практика управління соціальними системами. 2017. № 3. С. 56-64.
Cameron K. S., & Quinn R. E. Diagnosing and changing organizational culture: Based on thecompeting values framework (3rd ed.). San Francisco, CA : Jossey-Bass, 2011.
Tierney W. G. Organizational Culture in Higher Education: Defining the Essentials. The Journal of Higher Education. 2008. № 59(1). P. 2-21.
Valimaa J. Cultural Studies in Higher Education Research. In Theory and Method in Higher Education Research. Emerald Publishing Limited. 2018.
Clark B. R. Sustaining Change in Universities: Continuities in Case Studies and Concepts. Maidenhead. Society for Research into Higher Education & Open University Press, 2004.
