ІМПРОВІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «МИСТЕЦТВО БАЛЕТМЕЙСТЕРА»

Мова Л. В.

Анотація

У статті розглянуто використання імпровізації як сучасного освітнього інструменту, спрямованого на розвиток творчого самовираження та мислення хореографа, а також відновлення психоемоційної рівноваги. Імпровізація дозволяє сприймати танець як процес відкриття, а не лише як заздалегідь визначену форму. Співпраця Мерса Каннінгема та Джона Кейджа заклала основи нового типу балетмейстерського мислення, де імпровізація постає не як випадковість, а як метод художнього пізнання світу. Їхній підхід утвердив принципи свободи, відкритості й невичерпності творчого процесу, які й сьогодні залишаються надзвичайно актуальними для сучасної хореографічної освіти. Цей підхід сьогодні активно використовується у викладанні дисципліни «Мистецтво балетмейстера», оскільки серед іншого, він розвиває здатність до спонтанної творчості, чутливість та увагу до простору і часу, уміння бачити мистецтво як відкриту систему.

Зазначено, що системне впровадження імпровізації в освітній процес забезпечує розвиток творчого мислення, креативності та комунікації учасників. Проаналізовано застосування імпровізації в роботі різних відомих хореографів. Обґрунтовано ефективність імпровізації як складової освітнього процесу, що розвиває тілесно-руховий і психоемоційний компоненти, створюючи умови розвитку особистості та формування фахових компетенцій при підготовці студентів хореографів. Констатовано, що освітні цілі (розвиток креативності, самовираження, комунікативної компетентності) можуть гармонійно поєднуватися з особистісними потребами студентів (зниження тривожності, формування тілесної усвідомленості, відновлення соціальної взаємодії). Акцентовано увагу на зростанні потреби у висококваліфікованих фахівцях, які знають стан свободи і обирають постійний розвиток та професійне вдосконалення.