МЕТАКОГНІТИВНІ СТРАТЕГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ОСВІТНІ ІМПЛІКАЦІЇ

Задорожна О. І.

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.31392/NZ-udu-165.2026.07

Ключові слова:

метакогніція, клінічне мислення, професійна підготовка лікаря, рефлексивне мислення, когнітивні стратегії, прийняття клінічних рішень, професійна автономія, медична освіта

Анотація

У сучасних умовах ускладнення клінічної практики, інформаційного перевантаження та цифрової трансформації системи охорони здоров’я особливої актуальності набуває переосмислення когнітивних механізмів професійної діяльності лікаря. Одним із ключових механізмів забезпечення якості клінічного мислення є метакогніція, що охоплює усвідомлення, моніторинг і регуляцію власних пізнавальних процесів у ситуаціях діагностичної та лікувальної невизначеності. Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування ролі метакогнітивних стратегій у професійній діяльності лікаря та визначення освітніх підходів до їх цілеспрямованого формування в процесі медичної підготовки.

У статті узагальнено сучасні наукові підходи до розуміння метакогніції як багатовимірного феномена, що включає планування клінічних дій, моніторинг міркувань, оцінювання обґрунтованості висновків і корекцію рішень з урахуванням альтернативних гіпотез. Показано, що метакогнітивні стратегії можуть бути інтегровані в освітній процес через рефлексивні завдання та журнали, самопояснення, структуровані запитання для самоконтролю, формативний зворотний зв’язок, концептуальне відображення, роботу з клінічними кейсами, а також використання метакогнітивних чек-листів як інструментів запобігання когнітивним викривленням. Обґрунтовано, що системне впровадження таких інструментів у педагогічний дизайн сприяє розвитку рефлексивного клінічного мислення, підвищує точність метакогнітивного самооцінювання, підтримує культуру аналізу помилок і формує професійну автономію майбутнього лікаря.

Окрему увагу приділено значенню метакогнітивної регуляції в умовах використання цифрових технологій і систем штучного інтелекту, коли критична інтерпретація алгоритмічних рекомендацій стає необхідною умовою безпечної, етично відповідальної практики та збереження професійного судження. Зроблено висновок, що метакогніція має розглядатися як структурний компонент сучасної медичної освіти й важлива передумова професійної зрілості, відповідальності та безперервного навчання лікаря.

Посилання

Chew K.S., Durning S.J., van Merriënboer J.J. (2016). Teaching metacognition in clinical decision-making using a novel mnemonic checklist: an exploratory study. Singapore Med J. №57(12). P. 694–700. doi: 10.11622/smedj.2016015.

Dewey J. (1933). How We Think: A Restatement of the Relation of Reflective Thinking to the Educative Process. Boston. Retrieved from https://bef632.wordpress.com/wp-content/uploads/2015/09/dewey-how-we-think.pdf

Durning S.J., Jung E., Kim D.H., Lee Y.M. (2024). Teaching clinical reasoning: principles from the literature to help improve instruction from the classroom to the bedside. Korean J Med Educ. №36(2). P. 145–155. doi: 10.3946/kjme.2024.292.

Fernández-Méndez L.M., Bauer R., Rodán A. et al. (2025). Analysis of Spatial and Metacognitive Performance in First-Year Health Sciences Students. PREPRINT (Version 1). Research Square. doi: 10.21203/rs.3.rs-8234901/v1

Gishen F., Chakrabarti R. (2022). Medical student perceptions of reflective practice in the undergraduate curriculum. MedEdPublish. №12. P. 53. doi: 10.12688/mep.19211.3.

Gonullu I., Artar M. (2014). Metacognition in medical education. Educ Health (Abingdon). №27(2). P. 225–226. doi: 10.4103/1357-6283.143784.

Khine Aye Aye, Adefuye A.O., Busari J. (2019). Utility of Concept Mapping as a Tool to Enhance Metacognitive Teaching and Learning of Complex Concepts in Undergraduate Medical Education. Arch Med Health Sci. №7(2). P. 267–272. doi: 10.4103/amhs.amhs_165_19.

Kosior K., Wall T., Ferrero S. (2019). The Role of Metacognition in Teaching Clinical Reasoning: Theory to Practice. Educ Health Prof. №2(2). P. 108–114. doi: 10.4103/EHP.EHP_14_19.

Kouzalis A. (2026). The role of metacognition in healthcare: Shaping the future with artificial intelligence. Int J Psychol Sci. №8(1). P. 08–11. doi: 10.33545/26648377.2026.V8.I1A.132.

Medina M.S., Castleberry A.N., Persky A.M. (2017). Strategies for Improving Learner Metacognition in Health Professional Education. Am J Pharm Educ. №81(4). P. 78. doi: 10.5688/ajpe81478.

Merkebu J., Mennin S. (2025). Towards a praxis of metacognitive reflection in medical education: a framework of inquiry, adaptive action, and pattern logic. Adv Health Sci Educ. doi: 10.1007/s10459-025-10469-w.

Merkebu J., Veen M., Hosseini S., Varpio L. (2024). The case for metacognitive reflection: a theory integrative review with implications for medical education. Adv Health Sci Educ. №29. P. 1481–1500. doi: 10.1007/s10459-023-10310-2.

Rath A. (2025). Enhancing professional identity formation in health professions: A multi-layered framework for educational and reflective practice. Med Teach. №47(6). P. 943–945. doi: 10.1080/0142159X.2024.2422008.

Shumylo M., Isayeva O., Khmilyar I., Huziy I., Yaremko H., Drachuk M. (2022). Creativity as an essential aspect in medical education. Creativity Studies. №15(1). P. 182–198. doi: 10.3846/cs.2022.133320.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-02-06

Номер

Розділ

ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ