ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗВО

Макаренко Л. Л.

Анотація

У статті розглядається актуальна проблема трансформації вищої мистецької освіти в Україні, детермінована процесами глобалізації та інтенсивної діджиталізації. Наголошується на необхідності переосмислення професіограми сучасного вчителя музичного мистецтва, діяльність якого вимагає не лише високої виконавської майстерності, а й здатності до ефективної взаємодії в полікультурному середовищі.

Методологія дослідження спирається на концепцію діалогу культур, аксіологічний підхід та парадигму цифрового гуманізму. Це дозволяє подолати наявний у наукових розвідках дисбаланс між вузькотехнологічним аспектом автоматизації навчання та гуманістичним змістом міжкультурного діалогу в мистецькій освіті.

Здійснено системну класифікацію цифрових інструментів за функціональним призначенням (комунікаційні платформи, хмарні цифрові аудіостанції (DAW), сервіси колективної нотації, віртуальні музеї, відкриті освітні платформи). Доведено, що їх використання забезпечує детериторіалізацію мистецького досвіду. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов розвитку міжкультурної взаємодії: формування цифрової грамотності, створення віртуальних творчих лабораторій на базі ЗВО та імплементація методу проєктів (зокрема, розробка мультимедійних матеріалів та реалізація проєкту «Цифровий атлас етномузики»).

Констатовано, що системне впровадження спеціалізованого цифрового інструментарію перетворює освітнє середовище на відкриту платформу для міжкультурного професійного становлення, зміщуючи акцент із репродуктивного засвоєння знань на активне моделювання взаємодії. Це сприяє розвитку цифрової емпатії, комунікативної гнучкості та здатності майбутнього фахівця репрезентувати національну ідентичність у глобальному просторі. Окреслено перспективи подальших розвідок у сфері застосування штучного інтелекту для аналізу фольклору та розробки діагностичного інструментарію.