ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ ДО ХУДОЖНЬО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ШКОЛАХ МИСТЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ
Атрощенко Т. О., Бондар Т. І.
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-udu-166.2026.01Ключові слова:
мистецькі школи, інструментальне виконавство, виконавська майстерність, українська музична культура, педагогікаАнотація
У науковій статті комплексно розглядається процес становлення мистецьких шкіл в Україні як фундаментального чинника фахової підготовки майбутніх педагогів-музикантів до художньо-педагогічної діяльності.
Значна частина дослідження присвячена ретроспективному аналізу провідних музичних осередків. Детально висвітлюється діяльність Київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені М. Лисенка, її тісний зв'язок із Національною музичною академією України та вагомий внесок у формування вітчизняної виконавської традиції на засадах індивідуалізованого підходу.
Зокрема, досліджено традиції Одеської та Київської шкіл з особливим наголосом на новаторських методах П. Столярського, що базувалися на фізіологічній природності ігрових прийомів. Розглянуто історію Чернівецької школи, починаючи від культурно-освітньої діяльності А. Гржімалі у ХІХ столітті до плеяди сучасних видатних викладачів. Також проаналізовано становлення Львівської школи, яка історично формувалася під потужним впливом передових європейських традицій Л. Ауера та О. Шевчика, і Закарпатської школи, що свого часу увібрала чеський педагогічний досвід та продовжує успішно розвиватися на базі сучасних закладів вищої та фахової передвищої освіти.
На основі узагальнення викладеного матеріалу авторами виокремлено низку ключових чинників успішної інструментальної підготовки педагога-музиканта. До них належать розуміння анатомо-фізіологічних складових виконавського апарату, відчуття свободи при виконанні, міцний зв'язок слухової та рухової сфер, гнучка індивідуалізація навчання з поетапним збільшенням обсягу тренувального процесу, грамотне планування самостійної роботи, розвивальне навчання, а також нерозривне поєднання художнього й технічного розвитку.
У підсумку автори резюмують, що вітчизняна музична культура має глибоке історичне коріння, а розгалужена мережа мистецьких шкіл різного рівня виступає надійним і незамінним трампліном для професійного становлення художньо зрілих викладачів нової генерації.
Посилання
Андрейко О. І.Виконавська культура скрипаля: теорія та методика формування. Львів : Галицька видавнича спілка , 2013
Дряпіка В. І. Аксіологічний аспект професійно-педагогічної підготовки вчителя музики. Наук. записки Ніжинського держ. пед.унів-ту імені Миколи Гоголя. Псих.-пед. науки, 2, 2003. C. 9-11.
Історія та сучасність [Електронний ресурс] / Школа Столярського : Одеська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені професора П. С. Столярського. URL : https://stolyarskogo-school.blogspot.com/p/blog-page.htm
Київський державний музичний ліцей імені М. В. Лисенка. URL : lysenko-school.kiev.ua
Павлишин С. Львівські музиканти та «празька школа». Союз Українських Професійних Музик у Львові : матеріали і документи. Львів, 1997. С. 15-18.
Павлова В. В., Дідок С. В. До проблеми скрипкового виконавства: історичний аспект. Молодий вчений. 2017. С. 67–72.
Положення про мистецьку школу від 09 серпня 2018 року Наказ Міністерства культури України № 686.
Ядловська З. Г. Скрипковий інструменталізм: еволюція розвитку. Традиційне музикування українців у європейському просторі : матеріали ІІІ 106 міжнар. наук.практ. конф., 11 -12 жовтня 2007р. Київ : ДАККіМ, 2008. С.143.
