ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ТРЕНІНГУ ЯК ЗАСОБУ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Себало Л. І., Рашковська І. В.

Анотація

У статті обґрунтовано концептуальні засади та практичне значення психолого-педагогічного супроводу тренінгової роботи як дієвого засобу стабілізації емоційного стану педагогічних і науково-педагогічних працівників в умовах воєнного стану. Наголошено, що війна в Україні зумовила екстремальне зростання психоемоційного навантаження на освітян, які змушені поєднувати власну психологічну травматизацію з відповідальністю за забезпечення якості освітнього процесу та підтримку здобувачів освіти. Доведено, що традиційні педагогічні практики потребують доповнення спеціалізованими інструментами емоційної саморегуляції та професійної підтримки. Метою дослідження є теоретичне осмислення сутності психолого-педагогічного супроводу тренінгів та експериментальне підтвердження його ефективності у зниженні рівнів тривожності та емоційного вигорання фахівців. Методологічну основу роботи становлять міждисциплінарний підхід, теорії емоційної саморегуляції, концепції кризової психології та діяльнісний підхід до професійного розвитку. У статті систематизовано принципи психолого-педагогічного супроводу, зокрема гуманістичну спрямованість, конфіденційність, створення атмосфери психологічної безпеки та ресурсну орієнтацію.

Детально описано модель тренінгової програми, структурованої за модулями: психоедукація, робота з тілесними проявами стресу, опанування навичок емоційної саморегуляції та відновлення внутрішніх ресурсів. Емпіричну частину дослідження проведено на основі анкетування та тестування дев’яноста семи педагогічних і науково-педагогічних працівників м. Києва. Аналіз результатів за шкалою Спілберга-Ханіна та методикою К. Маслач засвідчив високий рівень емоційного виснаження та тривожності респондентів до початку експерименту. Після впровадження тренінгової програми зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку: частка осіб із високим рівнем тривожності суттєво зменшилася, а показники емоційного вигорання знизилися за рахунок активізації внутрішніх адаптаційних ресурсів учасників. Доведено, що психолого-педагогічний супровід тренінгу не лише стабілізує психоемоційний стан особистості, а й сприяє підвищенню стресостійкості та професійної стійкості педагога в умовах перманентної кризи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням більш індивідуалізованих програм підтримки, що враховуватимуть специфіку професійної діяльності та індивідуально-психологічні особливості фахівців для запобігання професійному вигоранню в умовах невизначеності.