ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ТРЕНІНГУ ЯК ЗАСОБУ СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПЕДАГОГІЧНИХ ТА НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ ВІЙНИ
Себало Л. І., Рашковська І. В.
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-udu-167.2026.19Ключові слова:
психолого-педагогічний супровід, тренінг, емоційний стан, науково-педагогічні та педагогічні працівники, війна, психологічна підтримкаАнотація
У статті обґрунтовано концептуальні засади та практичне значення психолого-педагогічного супроводу тренінгової роботи як дієвого засобу стабілізації емоційного стану педагогічних і науково-педагогічних працівників в умовах воєнного стану. Наголошено, що війна в Україні зумовила екстремальне зростання психоемоційного навантаження на освітян, які змушені поєднувати власну психологічну травматизацію з відповідальністю за забезпечення якості освітнього процесу та підтримку здобувачів освіти. Доведено, що традиційні педагогічні практики потребують доповнення спеціалізованими інструментами емоційної саморегуляції та професійної підтримки. Метою дослідження є теоретичне осмислення сутності психолого-педагогічного супроводу тренінгів та експериментальне підтвердження його ефективності у зниженні рівнів тривожності та емоційного вигорання фахівців. Методологічну основу роботи становлять міждисциплінарний підхід, теорії емоційної саморегуляції, концепції кризової психології та діяльнісний підхід до професійного розвитку. У статті систематизовано принципи психолого-педагогічного супроводу, зокрема гуманістичну спрямованість, конфіденційність, створення атмосфери психологічної безпеки та ресурсну орієнтацію.
Детально описано модель тренінгової програми, структурованої за модулями: психоедукація, робота з тілесними проявами стресу, опанування навичок емоційної саморегуляції та відновлення внутрішніх ресурсів. Емпіричну частину дослідження проведено на основі анкетування та тестування дев’яноста семи педагогічних і науково-педагогічних працівників м. Києва. Аналіз результатів за шкалою Спілберга-Ханіна та методикою К. Маслач засвідчив високий рівень емоційного виснаження та тривожності респондентів до початку експерименту. Після впровадження тренінгової програми зафіксовано статистично значущу позитивну динаміку: частка осіб із високим рівнем тривожності суттєво зменшилася, а показники емоційного вигорання знизилися за рахунок активізації внутрішніх адаптаційних ресурсів учасників. Доведено, що психолого-педагогічний супровід тренінгу не лише стабілізує психоемоційний стан особистості, а й сприяє підвищенню стресостійкості та професійної стійкості педагога в умовах перманентної кризи. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням більш індивідуалізованих програм підтримки, що враховуватимуть специфіку професійної діяльності та індивідуально-психологічні особливості фахівців для запобігання професійному вигоранню в умовах невизначеності.
Посилання
Аннєнкова І. П., Браженко М. В. Роль саморегуляції у стабілізації емоційних станів у період невизначеності. Сучасні напрями змін в управлінні охорони здоров’я: модернізація, якість, психологія та комунікація. Збірник матеріалів II міжнародної науково-практичної конференції 30 травня 2025 року. С. 125-127.
Бех І. Д. Виховання особистості. У 2 кн. Кн. 1. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. Київ : Либідь. 2003. 280 c.
Бондаренко Л. О. Особливості саморегуляції осіб з різними рівнями толерантності до невизначеності. Право і Безпека. 2012. № 1. С. 301-305. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pib_2012_1_67.
Варій М. Й. Загальна психологія : підручник. Київ : Центр учбової літератури. 2009. 1007 с.
Ґоулман Д. Емоційний інтелект. Харків : Vivat, 2018. С. 512-514.
Кіпенський А. В., Підбуцька Н. В., Пономарьов О. С. Подолання наслідків стресу у науково-педагогічних працівників під час воєнного стану. Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я. Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. MicroCAD-2022, 19-21 жовтня 2022 р. / ред. Є. І. Сокол; уклад. Г. В. Лісачук. Харків : НТУ «ХПІ». 2022. С. 754-755.
Кондратюк С. М. Емпіричне дослідження психоемоційних станів педагогів в умовах воєнного стану. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2023. Вип. 18. С. 39-46.
Князькова В. Я., Скороходова Ю. В. Ментальне здоров’я людини та його підтримка під час війни. Матеріали VІ Міжнародної наукової конференції «Людина як цілісність: людське, позалюдське, надлюдське». Одеський національний медичний університет. м. Одеса. 19.10.2023. С. 87-91. URL : https://repo.odmu.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789/14943/Kniazkova.pdf?sequence=1&isAllowed=y]
Мартинова Л. Психічне здоров’я в умовах війни. Журнал «НейроNews: психоневрологія та нейропсихіатрія». 2022. № 3-4 (134). URL : https://surl.lt/qctzbj.
Чайка Я. М. Психоемоційний стан педагогічних працівників під час пандемії. Академічні візії. 2022, (3). С. 72-83.
Чеканська Л. М. Емоційне вигорання під час війни та методи саморегуляції особистості. Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка : матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції (8 грудня 2022 р., м. Суми).
Hobfoll S. et al. Five Essential Elements of Immediate and Mid-Term Mass Trauma Intervention. Psychiatry. 2007. Vol. 70(4). P. 283-315.
Lazarus R., Folkman S. Stress, Appraisal, and Coping. New York : Springer Publishing, 1984. Р. 460.
