НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ШКОЛЯРА: СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА
Філіпчук О. Р.
DOI:
https://doi.org/10.31392/NZ-udu-162.2025.15Ключові слова:
ідентичність, національна ідентичність, нація, особистість, глобалізація, освіта, позашкільна освіта, структура національної ідентичностіАнотація
Стаття висвітлює актуальну проблему сучасної позашкільної освіти – формування національної ідентичності дітей та молоді, що ґрунтується на цінностях національної культури та її культурно-історичному фундаменті, а також зумовлена перманентними, різноспрямованими соціокультурними змінами, що супроводжують становлення і розвиток інформаційного суспільства як на глобальному, так і на локальному рівнях. Ці зміни спричинені наслідками глобалізації, розвитком інформаційно-телекомунікаційних технологій, інтенсифікацією культурного обміну та домінуванням масової культури.
Одним із загрозливих наслідків глобалізації та пов’язаних з нею інтеграційних процесів, які охопили всі сфери суспільного життя, є уніфікація культурних цінностей, що призводить до нівелювання національної унікальності та втрати національної ідентичності. Проблема збереження національної ідентичності в умовах глобалізації посідає важливе місце. Особлива актуальність означеної проблеми загострена і викликами сьогодення – тимчасовою окупацією українських територій та повномасштабною війною російської федерації.
Розглядаються основні підходи щодо визначення ідентичності, зокрема підкреслюється багатоваріантність її тлумачень у науковому дискурсі; сутність національної ідентичності; визначено окремі теоретичні положення; зроблено огляд і систематизацію сучасних зарубіжних емпіричних досліджень, присвячених проблемам національної ідентичності. Впродовж студіювання теоретичного матеріалу, як українських, так і зарубіжних науковців, було виявлено основні складові формування національної ідентичності особистості в системі позашкільної освіти: етнічна, загальнодержавна (загальноукраїнська) та загальнокультурна складові.
Особливу увагу в дослідженні зосереджено на структурі національної ідентичності, визначено та схарактеризовано її компоненти: когнітивний (пізнавальний), емоційно-оцінний (конотативний), ціннісно-орієнтаційний (аксіологічний) та поведінковий (діяльнісний).
Здійснено огляд теоретико-методологічної літератури, який дав змогу розробити основні показники сформованості національної ідентичності за допомогою теоретичних та емпіричних методів, що надало можливість виявити низку тенденцій трансформації національної ідентичності в умовах інформаційного суспільства. Здійснено актуалізацію проблеми дослідження національно-державної ідентичності та виявлено низку перспективних напрямів вивчення означеного феномену.
Посилання
Гнатюк О. Прощання з імперією: українські дискусії про ідентичність. Київ : Критика, 2005. 528 с.
Бех І., Журба К. Концепція формування у підлітків національно-культурної ідентичності в загальноосвітніх навчальних закладах. Гірська школа українських Карпат. 2017. Т. 16. С. 24-33.
Романчиков В. І. Основи наукових досліджень : навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 254 с.
Степико М. Т. Українська ідентичність: феномен і засади формування : монографія. Київ : НІСД, 2011. 336 с.
Сміт Е. Національна ідентичність : пер. з англ. П. Таращука. Київ : Основи, 1994. 223 с.
Blum Douglas W. National Identity and Globalization Youth, State, and Society in Post-Soviet Eurasia. Cambridge University Press, 2007.
Gaber Rusanna. National Identity and Democratic Consolidation in Central and Eastern Europe. International Journal of Sociology. 2006. Vol. 36. № 3.
Hieronimus, Robert, Laura Cortner. Founding Fathers, Secret Societies Freemasons, Illuminati, Rosicrucians, and the decoding of the Great Seal Inner Traditions. Bear & Co, 2006.